пʼятниця, 20 жовтня 2017 р.

Російська газета з гордістю розказала, як в РФ почав працювати вкрадений в Луганську завод

Разом з безсоромністю і нахабством росіяни злили інформацію і про те, навіщо їздили на окуповані території гумконвої - аби вивозити награбоване.
Росіяни перевезли луганський завод під Ростов. Фото: socportal.info.Росіяни перевезли луганський завод під Ростов. Фото: socportal.info.

Російська газета - видання Уряду Російської Федерації - опублікувала велику статтю «У Ростовській області запрацював український завод», в якій з гордістю описується процес крадіжки українського майна, передають Патріоти України з посиланням на donbass.ua.
«На спорожнілих площах Кам'янського машзаводу знову затрепетало життя. Новим сріблом відливає скромна, але зі смаком зроблена вивіска «Каменський завод транспортного машинобудування КЗТМ». Це нова, російська назва Луганського електромашинобудівного заводу. Він випускає комплектуючі для рухомого складу залізничного транспорту», пише видання.
У статті, без будь-якого сорому описується те, що український завод був перевезений на місце заводу, який був зруйнований самими росіянами.
«Коли перший раз приїхав сюди, хотілося плакати. Порожній напівзруйнований виробничий майданчик. Гучні холодні прольоти цехів, за якими гуляв вітер, а під ногами хрустів лід. Але очі боялися, а руки робили. Стали готувати приміщення до прийому техніки та людей», - згадує Володимир Чучин, директор заводу, громадянин України, який прийняв російське громадянство.
Державна газета, серед іншого, не тільки описує яке саме майно було вкрадено, а й серед рядків проговорюється навіщо, насправді, в зону АТО їздять напівпорожні КАМАЗи, так званого гумконвоя.
«Перші два місяці пішли на демонтаж обладнання і його розбирання. Новенькі німецькі «Найлз» розбирали самі. Відмінні розумні верстати, аналогів, на жаль, немає. Потім вантажили на 20-тонні «КамАЗи». Шестеро людей котили на роликах до машини частини верстатів. Щоб перевезти один верстат вагою до двадцяти тонн кожен, потрібно три вантажівки. А всього різних верстатів не менше двох десятків ».
Видання з радістю відзначає, що аналогів вкраденим верстатам в Росії немає і без всякого сорому додає штрихи до масштабів злодійства: «З Луганська перевезли навіть мийки, і печі, і масляний бак. Устаткування, звичайно, не унікальне, як верстати з ЧПУ, але навіщо потім купувати, якщо є своє?».
Крім того, в статті підтверджується, що електромашинобудівний завод є не єдиним підприємством, вивезеним нашими «братами». Як мінімум Луганський машинобудівник-43 переїхав в Чувашії.
Безсоромність від вдало вкраденого майна зрозуміла. Росія отримала і унікальні технології, і унікальних фахівців. Але що думають самі мешканці Луганської області? На чому і як вони будуть працювати, коли Росія, вкравши все, що можна, дозволить повернуться районам області в Україну? Як будуть реагувати на публікації про те, що Україна не може дати досить роботи жителям Луганська?

Московський патріархат втратив три парафії на Коломийщині та Городенківщині. Всі перейшли до УПЦ КП

17 жовтня в залі засідань Городенківської РДА відбулася зустріч Керуючого Коломийською Єпархією, Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана з представниками православних громад, які вирішили перейти з-під юрисдикції Івано-Франківської Єпархії УПЦ МП та приєднатись до Коломийської Єпархії УПЦ Київського Патріархату.
Про це повідомляє прес-служба Коломийської єпархії, пише Дзеркало Коломиї.
У зустрічі, яка була ініційована представниками громад, також взяли участь голова Городенківської райдержадміністрації Роман Жичицький, Городенківської районної ради Іван Мандич, виконуючий обов’язки секретаря Єпархіального управління митр. прот. Юрій Бровчук, благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак, депутати Городенківської районної та міської рад, голови сільських рад, директори шкіл і парафіяни храмів даних сіл, громадські активісти та представники місцевих ЗМІ.
Роман  Жичицький зауважив, що згідно з Конституцією України, Церква відокремлена від Держави.
Відповідно, Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Також очільник району спростував заяви представників УПЦ МП про факти силового захоплення храмів в Городенківському районі.
У свою чергу Керуючий Коломийською Єпархією, Єпископ Коломийський Косівський Юліан детально роз’яснив присутнім про важливість повернення в лоно Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Утішений свідомим вибором вірних, які наважилися зробити цей доленосний і важливий крок, він підкреслив, що Бог дарував нам сприятливий час для духовного оновлення, для об’єднання, з метою утворення в недалекому майбутньому Єдиної Помісної Православної Церкви. Також Архієрей щиро подякував представниками громад за їх вибір та відповів на запитання місцевих ЗМІ.
Нагадаємо, 12 жовтня 2017 року на загальних зборах релігійної громади Різдва Пресвятої Богородиці села Рогиня Городенківсього району абсолютною більшістю голосів було вирішено вийти з підпорядкування УПЦ Московського Патріархату та приєднатись до Коломийської Єпархії УПЦ Київського Патріархату.
Після цього духовенством Городенківського благочиння у переповненому Храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Рогиня було відслужено подячний Молебень.
Наступного дня, на прохання парафіян та на підставі рішення зборів, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан прийняв дану парафію до складу Городенківського благочиння Коломийської Єпархії і вже 14 жовтня з благословення Владики Юліана вперше Божественну Літургію українською мовою відслужив прот. Ігор Івасютин.
14 жовтня відбулись збори релігійної громади Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Острівець Городенківського району, на яких переконливою більшістю голосів було вирішено перейти з-під юрисдикції Єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона УПЦ МП під юрисдикцію Єпископа Коломийського і Косівського Юліана УПЦ Київського Патріархату.
Після зборів церковної громади духовенством було відслужено Молебень у Храмі села Острівець українською мовою, на якому молились всі парафіяни цього Храму.
16 жовтня, згідно з поданим проханням та на основі рішення зборів, Владика Юліанприйняв дану парафію до Городенківського благочиння Коломийської Єпархії.
15 жовтня на зборах релігійної громади Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець Коломийського району абсолютною більшістю голосів було вирішено вийти зі складу Івано-Франківської Єпархії УПЦ Московського Патріархату та приєднатись до Коломийської Єпархії УПЦ Київського Патріархату.
Також перед зборами було проведено письмове опитування серед мешканців села, де понад 400 осіб підпримало перехід громади до Київського Патріархату. Проти – тільки 4 особи.
Після зборів релігійної громади всі присутні піднесли українською мовою молитву до Господа у переповненому Храмі.
Слід наголосити, що на духовенство Київського Патріархату, яке на запрошення православної релігійної громади села Старий Гвіздець та з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана прибуло на збори, чинився психологічний тиск окремих осіб, які не є мешканцями даного села.
16 жовтня на підставі прохання грамади та згідно з рішенням зборів Керуючий Коломийською Єпархією прийняв дану парафію до Коломийського благочиння Коломийської Єпархії.
Віримо, що за прикладом даних православних громад підуть й інші парафії Московського патріархату не лише Івано-Франківської області, але й всієї України, що так необхідно нашій Державі та нашому народу.
Як повідомлялося, у Коломиї капелани УГКЦ встановили цілодобове чергування біля Благовіщенської церкви і заборонили служити біля храму представникам Московського патріархату.

Відкрили новий пам’ятник, на ньому козак, радянський солдат і атошник


Цьому заходу передували дискусії між владою та активістами, які пропонували встановити пам’ятник на одній з центральних вулиць. Зрештою, архітектурна композиція отримала місце у віддаленому від центра мікрорайоні Сокіл, у сквері біля ПТУ-14. Тут, до речі, вже є пам’ятники чорнобильцям та «афганцям».
Пам'ятник — у сквері біля ПТУ-14
Пам’ятник являє собою стелу із зображенням козака з оголеним торсом, радянського воїна періоду Другої світової війни та сучасного «атошника».
– Найбільші суперечки у нас були відносно доцільності зображення радянського солдата, – розповів NovaKahovka.city керівник групи розробників, радник міського голови Микола Плюйко. – Але вирішили, що радянський період був значним в історії нашої країни, а ця війна залишила глибокий слід в пам’яті народу, тому без такого персонажа обійтись не можна.  
Утім, дисонансом звучали слова ведучого про те, що монумент присвячений людям, які «захищали соборність і незалежність України у різні роки ХХ сторіччя». До того ж, присутні вказували, що радянський воїн на композиції більше схожий не на солдата-окопника, а на офіцера НКВС
Монумент відкритий за ініціативи міського голови Володимира Коваленка та громадської організації учасників бойових дій та ветеранів АТО «Біла стріла».
Козачата з школи № 5
Після відкриття пам’ятника,  посвятили учнів школи №5 Таврійська у козачата. Церемонію провів отаман Таврійського куреня Війська Запорізького, учасник війни  в Афганістані та АТО Леонід Кондрацький.
– Я теж учора нагайкою отримав, – звернувся до школярів мер В. Коваленко. – У козаки був прийнятий. До сих пір через усю спину отака полоса… Ну він каже, щоб не забував. Та я і так вроді не забував… Але сьогодні ми відмінили нагайку, бо ви ще на неї не заробили, а солодощі й посвідчення отримаєте.  
На святі звучали не тільки промови, а й вірші Тараса Шевченка та сучасні патріотичні пісні. А свої нагороди цього дня отримали новокаховчани, які допомагають нашим воїнам, що знаходяться в зоні АТО.   
Відзнаки президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції» вручили Анатолію та Олександру Обельцям. Вони відомі своєю пошуковою діяльністю на місці боїв на Каховському та Нікопольському плацдармах. А старший із братів Анатолій півтора року прослужив у зоні АТО. Медалі «Патріот України» отримали відомий у місті підприємець і волонтер Олександр Пилипенко, який їздив з гуманітарною допомогою в зону боїв біля 40 разів, та Олександр Обелець. Медаль «За відродження» – голова Міжнародного благодійного фонду «Дитяче майбутнє» Сергій Скорик.


Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять земляків, які загинули у війні на Сході. Це Сергій Подгорний, Віталій Галета, Денис Перепелиця, Олег Гребінський, Роман Гавриленко, Валерій Вахненко, Василь Артамкін. Ветерани АТО поїхали на міський цвинтар, щоб покласти вінки на могили своїх побратимів.
                                         
  Олександр Гунько

“Не російській владі вказувати українцям, як вшановувати героїв”: мер Вінниці відповів Путіну про Петлюру

Міський голова Вінниці Сергій Моргунов відреагував на сьогоднішню заяву президента РФ Володимира Путіна, в якій глава держави-агресора обурювався встановленням памятника Симону Петлюрі у Вінниці. 
На своїй фейсбук-сторінці Моргунов зазначає, що “усі знають, що спочатку була Київська Русь, і лиш потім на болотах з’явилось Московське князівство. Але ж ні – у російських пропагандистів все по-іншому.
Те саме пересмикування з українськими Визвольними Змаганнями. Лідерів Української Народної Республіки, які боролись за незалежність України сто років тому, більшовицька влада взагалі намагалась стерти і знищити і фізично, і в історії – очорнити вигадками і міфами. Це і Петлюра, і Грушевський, і Скоропадський, і інші державні діячі та військові лідери”, – вважає Моргунов.
Цитуючи самого Петлюру, Моргунов пише, що «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія. Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці та Франції»
Підсумовуючи, Вінницький міський голова зазначив, що “не російській владі вказувати українським містам та громадам, як вшановувати своїх героїв. І російській пропаганді тут робити нічого. Безперечно, в українських істориків ще дуже багато роботи над тим, щоб повернути історичну правду про ті події і про тих історичних постатей”.  Повний текст заяви – нижче:
Нагадаємо, що сьогодні, 20 жовтня Владімір Путін різко висловився про памятник Симону Петлюрі у Вінниці, зазначивши, що “Петлюра – це людина нацистських поглядів, антисеміт, який винищував євреїв під час війни”. Окрім того Путін вважає, що памятник у Вінниці встановили “не українці”. Повний текст заяви Путіна – за посиланням.
Нагадаємо, до 100-річної річниці української революції у Вінниці відкрили перший в Україні пам’ятник Петлюрі. Проти відкриття пам’ятника відразу виступили низка місцевих проросійських активістів, також з протестом виступила депутатка ізраїлського Кнесету російського походження Ксенія Свтєтлова.

Путін засудив встановлення пам’ятнику Петлюрі у Вінниці

Президент Росії Володимир Путін, виступаючи на засіданні міжнародного дискусійного клубу Валдай, розкритикував установку в Вінниці пам’ятника Симону Петлюрі, передає “Кореспондент” з посиланням на “РИА Новости”.
Російський лідер заявив, що сподівається на зрушення у врегулюванні ситуації в Україні і наголосив, що в цьому питанні необхідно впливати на позицію Києва.
“Зараз встановили пам’ятник Петлюрі – це людина нацистських поглядів, антисеміт, який винищував євреїв під час війни. Крім сіоністського конгресу єврейського всі мовчать. Вам своїх клієнтів шкода в Києві чи що?”, – вказав Путін.
Він вважає, що це дії уряду, а не народу України: “Це не український народ робить, це все робиться з подачі відповідних правлячих структур. Чому ж ви мовчите?”, – додав президент Росії.
Нагадаємо, до 100-річної річниці української революції у Вінниці відкрили перший в Україні пам’ятник Петлюрі. Проти відкриття пам’ятника відразу виступили низка місцевих проросійських активістів, також з протестом виступила депутатка ізраїлського Кнесету російського походження Ксенія Свтєтлова.
Водночас на захист пам’ятника та Симона Петлюри як діяча виступили українські громадські діячі, котрі вважають критику пам’ятника очільнику Директорії у Вінниці “російською атакою на право українців на самовизначення”.

Якби не УПА, Сталін усе одно провів би депортацію – В'ятрович


21 жовтня минає 70 років від часу сталінської операції «Запад», під час якої із Західної України до Сибіру й Казахстану виселили 79 тисяч людей. На думку директора Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, ця репресивна акція не тільки мала завдати удару по бійцях УПА. Вона була логічним продовженням політики Йосипа Сталіна проти українців як народу. А історик Юрій Шаповал зазначив: сталінський режим настільки боявся повстанців, що кількість залучених до акції силовиків і партчиновників перевищувала число депортованих. Проводячи паралелі між діяннями Сталіна й нинішніми діями щодо України президента Росії Володимира Путіна, історики констатують відмінність у масштабах. Але скоєне російськими окупантами на Донбасі теж потребує ретельного вивчення, зауважують дослідники.
Наприкінці жовтня 1947-го року 17-річну Іванну Арсенич заарештували разом із батьком і вислали до Сибіру – за її словами, за участь рідного брата в УПА. Пані Іванна пригадала кореспондентці Радіо Свобода Галині Терещук, що наприкінці жовтня 1947 року з села Нижній Березів на Івано-Франківщині, де вона мешкала, до Сибіру вивезли майже всі сім'ї.
«Мене заарештували, потому тата мого, а маму вже не брали з бабою. В нас була велика під хатою пивниця, і всіх до пивниці зводили. До ранку зводили вже людей з села, – розповідає вона. – Нас привезли на Сибір, їхали ми … забула, скільки тижнів. Привезли нас в Омск, у Знаменський район, у посьолок такий, в бараки, і ми там так були. Голод був страшний».
Нині львів’янин Йосип Гнатів жив тоді в селі Якторів на Львівщині. Кілька членів його родини депортували до Сибіру – як таких, що мали зв'язки з УПА. Така ж доля спіткала тих, хто відмовлявся служити в радянській армії.
«Допустимо, сестру вивезли, але чоловік зголосився, і її відпустили за кілька днів з трьома дітьми. Мій вуйко був староста, то його забрали, вивезли в Комі АРСР, на кінець світу. Десь двадцять, може, більше, сімей вивезли», – розказав він і додав, що із депортованих мало хто повернувся на Західну Україну.
Загалом із західних областей України (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Станіславська, Чернівецька) депортували 1947 року 26 тисячі 332 сім’ї. За даними дослідниці операції «Захід» Тамари Вронської, це близько 79 тисяч людей.
Більшість депортованих було скеровано на роботу у вугільну промисловість східних районів СРСР, решту відправили в Омську область, де надалі використовували на промислових підприємствах та у сільському господарстві. Сотні виселених літніх людей і дітей померли під час транспортування.
Вронська закликає приділяти зараз належну увагу злочинам проти як кримськотатарського, так і проти українського народів.
«Дуже важливе завдання віддавати належне депортованим татарам, але ми не можемо забувати про українців. Зараз у нас ця історична подія абсолютно ігнорується і відбивається зі свідомості людей. І не береться до уваги, що тоді постраждали люди, які до національного руху взагалі не були причетні», – нагадує вона.
Коли приходить окупаційна влада, без таких акцій не обходиться – Шаповал
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович характеризує операцію «Захід» як одну з найбільш масштабних операцій із виселення мешканців Західної України.
Крім десятків тисяч особового складу, було задіяно близько двох з половиною тисяч автомобілів та сорок ешелонів для вивезення людей, розповів він в ефірі «Ранкової Свободи».
«Серед депортованих більше 35 тисяч, тобто половина – це жінки, крім того, майже 24 тисячі – це діти, тому що депортували саме членів сімей», – зазначає В’ятрович.
Володимир В'ятрович
Володимир В'ятрович
Історик наводить версію, що операція «Запад» була пов’язана з акцією «Вісла», яка полягала у виселенні українців зі східної Польщі до її північно-західних регіонів і відбулася на кілька місяців раніше.
«У попередніх планах щодо підготовки акції «Вісла» назва цієї операції була Восток. Є всі підстави говорити про певну координацію – можливо, що це були дві частини однієї масштабної операції», – міркує В’ятрович.
Однак боротьба зі збройним підпіллям була лише однією з цілей операції «Запад», вважає експерт. На його переконання, виселення українців з їхніх домівок було послідовною частиною політики Голодомору, Розстріляного Відродження та інших репресій.
«Переконаний, що, навіть якби не існувало Української повстанської армії на західній Україні, рівень та масштаби репресій були б не менші, тому що Сталіну йшлося все-таки про ліквідацію українців як національної спільноти», – стверджує історик.
Доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал зазначає, що, враховуючи чисельність військ, кинутих на депортацію, активно протидіяти виселенню партизани УПА не могли.
«За деякими підрахунками, в самій операції взяло участь майже 40 тисяч людей з оперативного складу військ МВС, прикордонних військ і близько восьми тисяч так званих учасників винищувальних батальйонів, але зверніть увагу – 34 тисячі членів радянського партійно-господарського та комсомольського активу. Якщо ми ці цифри складемо, то вийде навіть трошки більша цифра за кількість депортованих», – пояснює він. На його думку, ці показники свідчать про страх радянської влади перед повстанцями.
Юрій Шаповал
Юрій Шаповал
Проводячи паралелі з діями сучасного керівництва Росії, історик вказує на різницю в масштабах: 70 років тому колоніальна адміністрація могла дозволити собі набагато більші масштаби репресій, ніж зараз на окупованій частині Донбасі. Втім, він нагадує, що нинішні події на Сході ще належить дослідити.
«Коли чужа влада приходить, перекроює кордони, змінює спосіб життя людей, впливає на цінності людей, на фізичне існування – безумовно, без такого роду акцій не обходиться. Думаю, ми ще багато цікавого дізнаємося про те, що трапилося в східних регіонах нашої країни тепер, коли там є окупанти. Думаю, ці дослідження попереду, хоча ще раз хочу підкреслити: Україна тодішня була, звісно, в іншій ситуації», – підкреслює Юрій Шаповал.

Цікаво це хто в нас такий набожний, що дозволяє церкві рейдерське захоплення?

Світлина від Андрія Кучи.
Московській церкві можна все. Продовжується рейдерське захоплення парку "Хіміків". Церква без будь-яких дозволів викопала катлаван та почала встановлювати бетонні плити. Представник церкви каже начальнику охорони, що вище керівництво міста "дало добро". Цікаво це хто в нас такий набожний, що дозволяє церкві рейдерське захоплення? 
Олександр Давиденко поїхав би, він анафеми не боїться , а Ви Віталій Косяк.?
                                                                   Андрій Куча