пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Псалом тридцять третього

                         Похожее изображение                     |
Сергій Мошенський
На Святий вечір, у пустому храмі,

У році тридцять третьому, в селі Куцівка,
Стояла на колінах перед образами
Із свічкою в руках вагітна жінка.
Від голоду померла вся родина,
Нема кому тепер колядувати.
Прийшла до Бога, як дитина,
Молила Богородицю, як матір:
«Як ти народжувала, Божа Мати,
Коли проклятий Ірод діток убивав?
Як ти могла дитя на смерть віддати
За той народ, що сам його розп'яв?
Як страшно віддавати в руки смерті
Ще не народжену свою дитину.
Та краще мені самій вмерти,
Ніж бачити дитячу домовину.»
І мовила з ікони Божа Мати
Притиснувши до грудей Христа:
«Господь дав жінці право дарувати,
І найцінніший подарунок - це життя.
Любов розтопить в серці смерті лід,
Бо цього світу народивсь Спаситель.
В тобі продовжується український рід,
І Бог вам буде завжди Покровитель».
У Куцівськім Божім храмі Богородиці,
На Різдво Ісуса Христа дитя родиться.
Вишитими рушниками мати спеленала,
До грудей дитя тулила, коляду співала.
Дарувала крихту хліба мишка, що не з’їла…
Під Святими образами свічечка горіла.

“Згадаємо”

Світлина від Романа Коваля.  Світлина від Романа Коваля.  Світлина від Романа Коваля.  Світлина від Романа Коваля. 
24 листопада 1871 р. народився поет Микола ВОРОНИЙ.
24 листопада 1890 р. народився Володимир БІЛОЗОР, лікар Коша УСС, начальник шпиталю I корпусу УГА, начальник медичного відділу Військової управи дивізії “Галичина”.
24 листопада 1937 р. росіяни розстріляли кобзаря Івана КУЧЕРЕНКА-КУЧУГУРУ (у документі НКВД у графі обґрунтування розстрільного вироку написано: “кобзар”).
24 листопада 1979 р. відійшов в інші світи Іван ОСОБА, січовий стрілець, сотник УГА, хорунжий дивізії “Галичина”.
24 листопада 2015 р. в смт Стромихайлівці Мар’їнського р-ну Донецької обл. в бою загинув Андрій ФІГУРНИЙ-“ЛЕМ”, учасник Революції гідності, доброволець батальйону “Донбас”, командир відділення 6-ї роти 2-го батальйону 93-ї Окремої механізованої бригади. Нагороджений нагрудним знаком “За оборону Донецького аеропорту” та орденом Богдана Хмельницького III ст. (посмертно).
Вічна слава!
“Незборима нація”

Двома пострілами в голову: в Луганську ліквідували "праву руку" ватажка "МВС ЛНР" Корнета


Права рука "організував бунт в Луганську ватажка" МВС ЛНР "Ігоря Корнета і один з головних координаторів" перевороту "Сергій Мамлеев був убитий двома пострілами в голову біля свого будинку.

Як повідомляють користувачі соцмереж, терориста ліквідували в ніч на 23 листопада. За мізерним відомостями вдалося з'ясувати, що проросійського бойовика знищили двома пострілами в голову

Ангел повернувся на небеса: українці оплакують загибель красуні в АТО


У зоні АТО на Донбасі загинула молода дівчина-доброволець
Як повідомляють в соцмережах, загиблою є 22-річна лікар Олена Мурадова.
«Разом з братом без піару і селфі боролася проти російських найманців на Сході України… А чули б ви, як про неї говорять її друзі… Там душа була, немов небо, зіткана з доброти», – наголошують у соцмережі.
Повідомляється, що батько дівчини – азербайджанець, а мати – українка.
Українці масово висловлюють співчуття родичам дівчини, а побратими обіцяють помститися.
«Боже така молода і красива. Одна печаль!», «Вічна пам’ять! Співчуття близьким»
«Зовсім молоденька, світла пам’ять тобі дівчинка! Низький уклін і співчуття рідним і близьким», «Легкої дороги їй. І спасибі за те, що захищала»,
«Низький уклін», «Світла пам’ять і велика подяка! Гарна, як пісня! Співчуття рідним, хорошу людину виростили! Вічна пам’ять!», «Спи спокійно сестричка. Ми помстимося»,
«Ангел повернувся на небо. Спасибі тобі, дівчинка. Спочивай спокійно, а ми за тебе помстимося!», «Вічна і світла пам’ять! Як з цим живуть наші “брати” росіяни, що по горло в нашій крові!!!», – пишуть в мережі.


середа, 22 листопада 2017 р.

Актуальні слова до Дня гідності та Свободи

Картинки по запросу україна
 
Прийдіть, апостоли добра,
І сядьте у державні крісла.
Ганьба нова й ганьба стара
На наші долі перевисла.
Усе не ті, усе чужі
Щосили пнуться у пророки -
Такі слизькі, як ті вужі,
Такі брехливі, як сороки.
Що їм держава та народ? -
Не зрозуміли ласку Божу.
Ніяк набить не можуть рот,
Ніяк накрастися не можуть.
Коли закінчиться ця гра?
І хто цю чорну гру зупинить?
...Прийдіть, апостоли добра,
Пришли їх, Боже, на Вкраїну
                           
 Вадим Крищенко

Головну ялинку країни прикрасять звірятами Марії Примаченко

                                      
Головну новорічну ялинку, яку встановлять на Софіївській площі, цьогоріч прикрасять персонажі картин української художниці Марії Примаченко.
“Цього року в концепції оформлення новорічного містечка будуть використані персонажі картин “Звір гуляє” та “Бичок-третячок”, – йдеться на Prima Maria у Facebook.
За словами засновника Folk Ukraine Ігоря Добруцького, який також займається організацією містечка на Софіївській площі, звірі Марії Примаченко органічно впишуться у концепцію Нового року.
Він наголосив, що новаторство художниці не лише в тому, що вона зображає неіснуючих звірів, але й у її роботі з кольором.




Ліквідація Гетьманщини

21 листопада 1764 року указом імператриці Катерини II граф Кирило Розумовський був позбавлений посади гетьмана і була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, перед яким була поставлена задача підготовки земель Гетьманщини до повної інтеграції до складу Російської імперії. Колегія припинила свою роботу у 1886 році, коли були остаточно ліквідовані рештки судової та адміністративної автономії, полковий устрій, реквізовані монастирські землі і проведене повне закріпачення селянства.Картинки по запросу
Гетьманщина як організація козацького устрою на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля виникла під час антипольського повстання Богдана Хмельницького, який після перемог під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями в січні 1649 року тріумфально в'їхав у Київ, де його як визволителя особисто вітали київський митрополит Сильвестр Косів і єрусалимський патріарх Паїсій. Сам історіографічний термін «гетьманщина» виник в кінці XIX століття для позначення того, що Хмельницький з лютого 1649 року в листах і на переговорах з Річчю Посполитою називав Руською державою (а себе - її князем або правителем) або Військом Запорозьким в якості політичної і військової організації, повноваження якої виходили далеко за межі власне географічного регіону Запоріжжя.
Під своїм керівництвом Хмельницький об'єднав всі сфери суспільного життя Гетьманщини і займався формуванням її державних інституцій, однак через п'ять років, втративши підтримку Османської імперії і Кримського ханства, був змушений звернутись по допомогу до царя Олексія Михайловича, що привело до перехід Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств під московський протекторат. Зі смертю Хмельницького в 1657 році їх охопив період міжусобних воєн, які призвели до територіального розколу Гетьманщини по Дніпру, закріпленому Андрусівським договором 1667 року, - Правобережжя знову стало частиною польсько-литовської держави, а Лівобережжя увійшло до складу Московського царства на правах автономії.
Подальші спроби об'єднати українські землі під владою одного гетьмана зазнали невдачі і остаточно Руїна була подолана за лояльного Москві гетьмана Іван Мазепи, однак після його виступу на боці шведів у Північній війні автономія Гетьманщини була значно обмежена, а для контролю за діяльнстю гетьмана і її відповідності загальноросійській системі управління у 1722 роцібула створена Малоросійська колегія у складі семи російських офіцерів. Через малоефективність і зловживання вона була ліквідована через три роки, проте влада гетьмана і далі залишалась багато в чому лише номінальною. Незважаючи на це, зі смертю в 1734 році Данила Апостола вибори гетьмана взагалі не були проведені під приводом відсутності гідної кандидатурии.
Луї Токке «Кирило Розумовський», 1758 рік
Луї Токке «Кирило Розумовський», 1758 рік
Інститут гетьманства був поновлений у 1750 році, коли російська імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом брата свого фаворита 22-літнього графа Кирила Розумовського, який мав правити під наглядом призначеного у Санкт-Петербурзі російського начальника його канцелярії. Прагнучи зберегти традиційний козацький устрій Гетьманщини, Розумовський відновив систему територіальних судів, створив «Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ, проте його спроби призначати на власний розсуд полковників і вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані, а він сам у 1754 році був відкликаний у Санкт-Петербург.
Розумовський повернувся до Глухова у 1757 році з наміром відкрити у Батурині університет і продовжити реорганізацію війська та судоустрою, проте після спроби зібрати підписи козацької старшини під петицією про перетворення гетьманського титулу у спадкоємний, у 1764 році був вдруге відкликаний до Петербурга, де, звинувачений у корупції і потуранні зловживанням козацької старшини, був змушений подати рапорт про відставку - 21 листопада 1764 року указом Катерини II граф Розумовський був звільнений з посади гетьмана і в Глухові була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, в «Секретних настановах» якому наказувалось повністю ліквідувати рештки автономії.
Фельдмаршал Петро Румянцев-Задунайський, портрет невідомого художника XVIII століття
Фельдмаршал Петро Румянцев-Задунайський, портрет невідомого художника XVIII століття
З метою запровадження загальноросійської системи оподаткування в 1765 році Румянцев розпочав перепис населення і правового стану землевласників, перерваний черговою російсько-турецькою війною, по закінченні якої, у 1775 році була ліквідована Запорізька Січ, у 1781 році - система полкового устрою Гетьманщини, територія якої була поділена на повіти у складі Київського, Новгород-Сіверського та Чернігівського намісництв з наданням козакам статусу т. зв. військових обивателів, які на добровільних засадах могли піти на службу в територіальні гусарські полки, а вищій козацькій старшині - спадкового російського дворянства.
Заборона селянам переселятися на нові місця без письмового дозволу поміщиків, запроваджена ще у 1760 році Розумовським, була перетворена на їх повне закріпачення 14 травня 1783 року указом Катерини II, за яким на селян колишньої Гетьманщини і Слобідської України, козацький устрій на якій був ліквідований у 1765 році, поширились російські закони, котрі дозволяли продаж селян і їх обмін на майно; на Запоріжжя, територія якого увійшла до складу Катеринославської і Таврійської губерній, закріпачення поширилось указом імператора Павла І 12 грудня 1796 року.