У селі Хацьки Черкаського району вшанували Великого Кобзаря

У той час, коли "небайдужий" до Шевченка  гарант знехтував вшануванням Великого Кобзаря, коли на Батьківщині Шевченка, у Моринцях заборонили і дітям, і дорослим читати полум'яні рядки з "Кобзаря",  у селі Хацьки Черкаського району відбулась гарна й цікава подія - дитячий конкурс на кращого читця поезій Тараса Григоровича Шевченка, присвячений 199-й річниці від дня його народження. Сюди сільським головою Ігорем Чекаленком було запрошено й мене, як представника від ГО "Воля ХХІ" та відомого на Черкащині борця за українську мову, її чистоту, поета й журналіста Валерія Маснюка.

   Захід відбувся у сільській бібліотеці. Відразу скажу, що у приміщенні не вистачило усім місця. Не очікували організатори на таку кількість учасників і глядачів. У заході взяли участь і гості з сусіднього села Степанки, учні Степанківської школи.

    На початку завідувачка бібліотеки Любов Кулик виступила з невеликим екскурсом по шевченковій  біографії, познайомила присутніх з ліричними сторінками його життя, часам його закоханості, стосункам з жінками. Було видно, що пані Люба знаходилась під великим враженням від нещодавно прочитаної книги про ці відрізки кобзаревого життя.

   Власне поетична частина вечора розпочалась дуже зворушливо: шевченкові рядки читали найменші хацьківчаночки.

І лише після цього до творчих змагань підійшли головні учасники - школярі.

Син сільського голови Артем Чекаленко

Призами  кращим читцям І.Чекаленко приготував примірники "Чорного ворона" В.Шкляра - народного Шевченківського лауреата.

Бажання прочитати Шевченка виявили і дорослі

 Валерій Маснюк: "Ну що б, здавалося, слова..."















Микола Шпак:
"Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру".

Усе дійство відбувалося в супроводі знаменитого на всю Черкащину (та й поза її межами) народного хору села Хацьки. Час від часу у його виконанні звучали й "Думи мої...", й "Реве та стогне..."



























На завершення вечора, коли вже було роздаровано усі подарунки й призи (від ГО "Воля ХХІ" я подарував бібліотекам сіл Хацьки та Степанки по диску з документальним фільмом "Між Гітлером і Сталіним", а пан Валерій - бібліотекам, дитячому садочку та окремим учасникам конкурсу - примірники своєї книжки "Вузлики на пам'ять" - дуже цікавий зразок, як можна боротись за чистоту нашої мови!), усі на пам'ять сфотграфувались




На таких, я б сказав, мажорних, нотах вечір дійшов свого завершення. По очах було видно, що й учасники, і глядачі залишились з гарним настроєм. Кожен залишив у своєму серці вдячну згадку про ініціаторів заходу, кожен відчував, що, як зміг, вшанував ім'я Кобзаря. Байдужих не залишилось. Хоча і без "перцю" не обійшлось: учасники заходу жваво висловлювали своє розуміння творчості Кобзаря, пов'язували його полум'яні поезії з нашим сьогоденням. Давали зрозуміти, що люди в українському селі не є байдужими до дісності, до тих подій, які відбуваються в Україні, що осторонь вони не збираються відсидіти. Вони чудово розуміють, що шевченкові заклики годяться й посьогодні і діям цієї, з дозволу сказати, влади обв'язково українці покладуть край.
     Холодний Яр поруч...