неділя, 28 квітня 2013 р.

Черкаські ветерани-патріоти в дії.

27 квітня відбулась звітно-виборча конференція Черкаської обласної організації Всеукраїнського Об'єднання Ветеранів (ВОВ), утвореного за ініціативи І.Р.Юхновського. Почесним запрошеним гостем на конференції був Голова ВОВ Володимир Гуменюк. Я був запрошений від Об'єднаної опозиції Черкащини, позаяк координатор Л.Даценко, не зміг взяти участі з певних причин.
   Конференція розпочалася спільним виконанням Державного Славеня України.


Далі, після протокольних формальностей, зі звітною доповіддю виступив голова обласної організації П.Кривдик. Він нагадав, що організація існує від лютого 1996 року. Також Петро Андрійович проінформував про те, як Черкаська ВОВ (до речі, ми їх між собою з особливою теплотою називаємо - "Діди", хоча там є не лише діди))) діяла протягом останніх двох років. Їхня організація є членом Об'єднаної опозиції Черкащини і досить активно бере участь у всіх заходах та акціях, які Рада проводить. Особисто я вважаю, що ці люди поважного віку є взірцем для більш молодих вікових верств українців. Їхня позиція ніколи (за моєї пам'яті) не була угодницькою, не принциповою, неукраїнською.
    З таких самих позицій виступили і очільники районних організацій: Канівської (Михайло Гнучий), Городищенської (Володимир Іващенко), Чигиринської (Іван Воропаєв), Уманської (Михайло Балановський), Драбівської (Микола Харченко), Кам'янської (Галина Всесвятська), Шполянської (Віктор Слюсар). У кожному з виступів спільним було розуміння сьогоднішнього стану України, розуміння й впевненості, що нашою державою керує окупаційна антиукраїнська влада і ніяких змін на краще від цієї влади чекати годі.
  Роботу організації одноголосно оцінено як задовільну. Особливо мене вразило те, що самі виступаючі давали оцінку не якійсь ефемерній віртуальній організації та її керівництву,  а оцінювали безпосередньо свою роботу, свою участь у діяльності об'єднання. Самі оцінювали й самі підкреслювали, що можуть додати активності, що готові на подальшу роботу у більш посиленому режимі. Акцентували, що нинішня їхня діяльність - це безпосередньо - боротьба. Боротьба проти цієї окупаційної донецької банди...
                                                                  
























































пʼятниця, 26 квітня 2013 р.

Митрополит УПЦ КП - Черкаському губернатору: "Ви готові на будь-яку злу справу".

Голові Черкаської ОДА

Тулубу С.Б.
Сергій Борисович!
Вірю, що ви здатні на будь-яку злу справу чужими руками,
тому пишу вам відкритий лист.
Почну з того, що з вашим приходом на Черкащину припала підготовка і самі вибори до місцевих органів самоврядування. Людей по всій Черкащині масово примушували вступати до Партії Регіонів, відбирали паспорти, навіть примушували приносити паспорти членів їхніх сімей, як гарантії голосування за провладну партію. Це були учителі, лікарі, працівники державних установ, тобто залежні від держави, яку ви представляєте на Черкащині. До нас, священиків, вони масово зверталися із скаргами на те, що їх примушують під страхом звільнення з роботи йти проти совісті, вступати до цієї партії. Те ж говорили і підприємці, яким погрожували забиранням їхнього бізнесу. Хіба це не є порушення свободи совісті?
Митрополит Чекаський Іоан
Колишній директор ОДТРК "РОСЬ", Калініченко М. М. був звільнений за те, що відмовився перетворити цю державну інформаційну компанію у філію Партії Регіонів, про що ви у нього вимагали, як він про це відкрито засвідчив. Хіба це не є порушення свободи совісті?
Тому не дивуйтесь, що рвуть і топчуть на Черкащині біло-сині прапори. І Партія Регіонів в цьому не винна. В інших областях України архієреї Київського Патріархату розповідають про хороші стосунки з керівництвом Партії Регіонів і плідну співпрацю у розвитку духовності. І на Черкащині є порядні представники цієї партії.
Тому проблема не в партії, а в тому, хто нею керує.
Ніколи на Черкащині гранатами не підривали опозиціонерів влади, як це сталося з нині покійним колишнім головою міста Христинівки Наконечним Миколою, та у Лисянці з Бондаренком Анатолієм. З вашим приходом з опозицією почали боротися бойовою зброєю.
Раніше наш священик постійно відвідував Черкаський СІЗО. Як тепер туди іти, якщо до його камер кидають черкащан, які інакше ніж ви мислять, або щоб підготувати їх там до "добровільної" здачі бізнесу і майна? Я переконаний, що керівництво і персонал СІЗО до цього спонукається під тиском з крісла губернатора.
У Києві підписана угода про співпрацю між Київським Патріархатом та МВС України щодо підняття рівня духовності і моралі серед співробітників МВС. Про що я буду говорити з начальством МВС у Черкасах, коли вони змушені, я певен, не по їх волі, топити у крові протести проти мовного закону, як це сталося 6 липня 2012р., коли вони змушені захищати молодиків, які ламають щелепи і розбивають обличчя мирним демонстрантам, як це сталося 6 квітня 2013 року?
Коли влада нас запрошує виховувати у молоді повагу до дорослих, то яка повага у них буде до вчителів та влади, коли і студентів, і вчителів зганяють на замовні мітинги, як це увійшло в практику на Черкащині?
З вашим приходом на Черкащину змушений був відмовитися від співпраці з Київським Патріархатом Оршанецький Прикордонний Навчальний Центр. Повернули нам ікони та утвар, якою була облаштована їхня каплиця. Тепер там діє московський патріархат. Так на них тиснула нова черкаська влада з вами на чолі. Хіба це не розпалювання міжрелігійної ворожнечі? Звісно, якщо у них усіх запитати хто на них тисне, - не признаються. Але ж люди не дурні і все розуміють.
Так, ви не даєте прямих вказівок руйнувати Київський Патріархат, але чомусь через кілька місяців після вашого приходу сіли до СІЗО причетні до реставрації Свято-Іллінської Суботівської Церкви Київського Патріархату, і сиділи там доки не віддали весь бізнес і все, що мали.
Пів року назад бойовий загін у чорних масках опечатав офіс, винесли все що змогли, навіть особисті гроші з сумки приватного підприємця, яка допомагала вести бухгалтерію Свято-Троїцького Собору м. Черкаси.
Тиждень назад той же самий загін провів обшук в домі президента благодійного фонду "Преподобного Сергія Радонезького Чудотворця", який будує церкву Київського Патріархату в районі площі 700-ліття, а перед цим його намагалися засадити у той же славнозвісний Черкаський СІЗО. І коли цей підприємець почав телефонувати до керівників силових структур Черкащини, одержував відповідь: пішла вказівка згори. З якої гори? Невже генпрокурор України Віктор Пшонка вирішив натиснути на такого собі інваліда 1-ї групи Зозулю Сергія, жителя м. Черкаси? Чи у нього інших справ нема? Тому ця гора, з якої тиснуть і дають вказівки знаходиться не десь інде, а у Білому Домі на 2-му поверсі у кріслі нинішнього голови Черкаської облдержадміністрації. І я не повірю, що всі ці та інші, подібні до них насельники Черкаського СІЗО є злочинцями. Скоріше злочинним є такий спосіб вибивання з них їх майна, ламання їхніх життів, і злочинцями є замовники цього. Якщо діють на Черкащині організовані злочинні формування, то одним із них керують з високого крісла.
Це є справжній терор населення Черкащини. Це є дійсно війна з нашою церквою у її Донецькому варіанті. Там також через погрози, знищення майна та судові процеси змушують підприємців припиняти допомогу Київському Патріархату. З такою політикою скоро і у нас, як на Донеччині в селищі Кам`янка Тельманівського району, як у Новоархангельську Кіровоградської області бритоголові молодики будуть захоплювати наші храми, а міліція буде їх захищати від наших вірян.
А поки що цим займаються деякі з найбільш відданих вам голів райдержадміністрацій, чинячи тиск на голів селищних рад, сільських підприємців та інших посадових осіб, щоб припинити діяльність в їхніх селах громад Київського Патріархату. У с. Ротмистрівка Смілянського р-ну їм удалося досягнути цього. У с. Неморож Звенигородського р-ну, та у с. Антонівка Шполянського р-ну, де робив це попередній нинішньому голова райдержадміністрації їм була дана відсіч.
За час вашого правління Черкащиною безробіття зросло і люди зубожіли до неймовірності. Не вистачає навіть для звичного пасхального кошика. Кількість самогубств, розлучень, кримінальних злочинів понеслася вгору. Ви цього напевне не знаєте, у вас інша статистика, прості люди до вас дістатися не можуть. До храмів же вони потрапляють безперешкодно і ми це бачимо. І вони моляться, щоб Бог їх спас від вас.
І по дорогах області їхати можна вільно лише на позашляховиках, та і вони вбиваються на цих фронтових дорогах, які колись були придатними для легкового транспорту. Не дай Бог ще в такому ж дусі прожити нам ще стільки ж, скільки ми прожили.
Якщо скажете, що це я написав для власного піару, то мені піар не потрібен. Можливо скажете, що це звернення вас принижує? Якщо це так, то ви своїми діями себе вже принизили в очах людей, а я лише констатую і висловлюю людське наболіле. Президент каже, що почує кожного, а ви нікого не чуєте, окрім тих, що вас хвалять. І цей лист не є безвідповідальним. Він є криком душі багатьох черкащан і оцінкою вашої безвідповідальності, результатом якої є той "бєспрєдєл", що настав на Черкащині. А ті, хто за вказівкою будуть піднімати лемент проти мого листа, не змінять відношення до вас. Є лише один спосіб такої позитивної зміни ставлення до вас і про нього я також скажу.
На початку вашого правління в кріслі губернатора Черкащини ви відвідали Афон, брали благословення у святих афонських старців. Але своїми справами ви відкинули їхнє благословення і пішли іншим шляхом, не Божим. Під час богослужінь ми молимося за владу, але що можу я, як православний архієрей, дати більше, ніж дали вам святі отці афонські, чим ви знехтували? Нажаль я не вірю жодному вашому слову про мораль, честь, гідність і правду. Зате вірю що ви готові на будь-яку злу справу, тому і надсилаю вам відкритий лист.
Вірю що ви здатні розчавити будь-яку людину, і не вірю у вашу непричетність до гасел на футболках молодиків "Бий жидів", яку ми спостерігали 6 січня. Не вірю у вашу непричетність до відбирання бізнесу і майна у непокірних вашій деспотичній волі, до зруйнування доль багатьох черкащан. Вони вас проклинають за це. Від совісті і від Бога втекти неможливо. Якщо вам не допомогло перебування на Святій горі Афон, яка є уділом Матері Божої, то наші молитви за ваше здоров’я і напоумлення Бог слухати не буде. Тому залишається лише просити у Пресвятої Богородиці, щоб вона випровадила вас із Черкащини і захистила нас від вас.
Наближається Свята Пасха і я все-таки закликаю вас покаятися і навернутися до Бога, як це зробив розбійник і убивця, що був розп’ятий праворуч Христа, як зробила це жінка-блудниця, що обтирала ноги Ісусові Христу, обмивала їх своїми слізьми, як розкаявся митар, зустрівши Христа, і обіцяв повернути вчетверо всім, кого він образив. Тоді і ставлення до вас зміниться.
Нехай в цьому допоможе вам Бог, здатний воскресити і духовно- і тілесно мертвого.
26 квітня 2013 року Божого, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан

                                            
                                                     Джерело: сайт Черкаської єпархії УПЦ КП

четвер, 25 квітня 2013 р.

Хрести на могилах героїв постали.



Раніше на своєму блозі я вже повідомляв про знайдені у с.Старосіллі Городищенського району на Черкащині поховання трьох учасників бою під Крутами. Цю інформацію пізніш поширили інші ЗМІ (газети, інтернет-сайти). Реакція була різною. Не без критичних зауважень, мовляв, зберігся один хрест і той похилений. Що вони, ці "вискочки" носяться - краще б поновили могили. На що я  відповідав, що запрошую їх на урочисте освячення хрестів десь приблизно на цьогорічний Великдень.
  І ось, хрести готові. Сьогодні, 25-го квітня ми виїхали до Старосілля їх встановлювати.
  Але, по порядку.
   Після нашої поїздки до Старосілля 29 січня, коли ми побачили, в якому стані знаходяться поховання, ми поставили собі завдання неодмінно поновити місце поховання хлопців-крутян. Розглянули це питання на зборах.  Звернулися до земляків-патріотів, на що відразу  отримали позитивні відповіді на заклики допомогти у справі встановлення хрестів.
   Найпершим відгукнувся лісничий зі Шполи Віктор Шквиря, який надав п'ять триметрових дубових бруси.
Лісничий Віктор Шквиря.
Відразу ж нашу ініціативу підхопили наші однодумці з Геронимівки Володимир Ковтун і Петро Крижанівський, які узялись виготовити хрести.
П.Крижанівський та В.Ковтун.
  
І ось вже хрести готові. Сьогодні, 25-го квітня, ми вирушили до села Старосілля.












По приїзду нас вже зустрічали місцеві мешканці на чолі з настоятелем місцевого Храму УПЦ (КП) о. Василієм.
Одні заносили хрести на місце поховання, інші вже забурювали грунт. Ніхто з присутніх не стояв в стороні.


Окрема подяка власниці салону "Ритуальний світ" Людмилі Лєсовій за виготовлення табличок.
     Отже, тепер ми запрошуємо друзів на урочисте освячення хрестів, яке відбудеться 1 травня о 12-00. Сюди вже запрошено сільського голову Старосілля Василя  Микитенка, Архієпископа Черкаського і Чигиринського Митрополита Владику Іоанна, Представників УГКЦ, УАПЦ, громадських діячів з Києва, Черкаської області.
      Тож, до зустрічі в Старосіллі 1-го травня!



Українці у Португалії вшанували Пресвяту Богородицю


Церква.info
за матеріалами УЗЦЗ

 21 квітня 2013 року у м. Фатіма відбулася проща українців, які проживають у Португалії. У капличці на честь Воскресіння Христового вірні Української Православної Церкви Київського Патріархату взяли участь у Божественній літургії святителя Василія Великого, яку звершили клірики Київського Патріархату – настоятель парафії Всіх святих землі Української м. Браги протоієрей Димитрій Ткачук та настоятель парафії святого архистратига Божого Михаїла м. Авейро протоієрей Василій Бундзяк. На богослужінні велика кількість парафіян причастились Святих Христових Таїн.
По завершенні Божественної літургії був відслужений молебень до Пресвятої Богородиці, під час якого підносились молитви за Україну та український народ. Слід відзначити, що на молебні до Божої Матері за себе та за Батьківщину молилися українці різних конфесій: як православні, так і вірні Української Греко-Католицької Церкви.



                                                            
                                                                       *      *       *

   Додам від себе, що до цієї прощі долучилась і велика кількість українців з Іспанії. Гордий, що моя донька Катерина, взяла у ній участь. 

















середа, 24 квітня 2013 р.

Мер не мер С.Одарич.

Сьогодні відбулась сесія міської ради, на якій стояло лише одне питання -  відставка міського голови Сергія Одарича. Зранку біля будівлі міськради, де повинна відбуватися сесія, С.Одарич зібрав біля півтори сотні своїх прихильників, які тримали в руках державні прапори та прапори загадкової Партії Вільних Демократів (цікаво, а чи є ще й невільні демократи?))) .
"Вільні демократи" скандували: "Одарич - наш мер!"
    Здавалося б, імпічмент неминучий, адже учора, під час прес-конференції, представники кількох політичних сил – Партії регіонів, «Батьківщини» та позафракційної депутатської групи «Черкащани» – продемонструвати журналістам заяву щодо скликання сесії з питанням про імпічмент міському голові. Її підписала необхідна для цього кількість  - 41 депутат.
   Але... В результаті таємного голосування за відставку мера було віддано 40 голосів. І це стало приводом для оспорювання. Так, керуючий справами Черкаського міськвиконкому Микола Кудрявцев стверджує, що для імпічменту не вистачило 1-го голосу. Натомість голова лічильної комісії Артур Савін доводить, що рішення депутатів Черкаської міської ради є легітимним, і якщо «вільних демократів» не влаштовує рішення сьогоднішньої сесії, вони можуть звертатися до суду.

Сьогоднішня битва за мерське крісло закінчилася тим, що міський голова Черкас Сергій Одарич таки здав печатку міськради та виконкому в канцелярію, звідки її вже забрав секретар міськради Віктор Горкун. З цього моменту він почав виконувати обов’язки міського голови.





С.Одарич (ліворуч) та В. Горкун.





Тепер поділюся з вами своїми думками про те, що сьогодні відбувалося.
    Не хочу тут довго й розлого коментувати, чим мені не подобається Одарич: бездумна вирізка зелених насаджень у місті, завищені тарифи на комунальні послуги, відкриття абсолютно не потрібних місту ТРЦ, трирічна практика судових заборон мирних зібрань, дискримінаційні рішення по орендній оплаті за користування майном для різних релігійних громад... Та все ж не це є головним сьогодні, за що гнати міського голову з посади...
Я дивлюсь на це у такому ракурсі: ініціювала відставку мера міста ситуативна більшість - ВО "Батьківщина", КПУ, ПР... Мене дивує така більшість, хоча вона й ситуативна. Невже так важко заглянути в найближче майбутнє і прорахувати, хто керуватиме містом невизначений термін? Керуватиме (за законом) в.о. міського голови, регіонал В.Горкун. Про його здібності, рівень інтелекту, фаховості я просто промовчу. А те, що саме партія регіонів в результаті імпічменту стане повновладним господарем у місті ні в кого не викликає сумніву. Адже Горкун - вірна собачка у "нєудобопомінаємого" С.Тулуба.
    А от якби депутати ініціювали питання відставки мера в одному пакеті з негайним саморозпуском міської ради - то була б зовсім інша справа. Адже у випадку дочасних виборів до міськради навряд чи попали представники ПР у такій кількості, як їх є зараз. І цілком вірогідно, що за "Батьківщиною, ФЗ, Свободою, УДАРом була б більшість.
   Отже, такими бездумними кроками віддавати місто відвертим ворогам, зайдам - регіоналам - це справа невдячна, невірна й негідна.
  Ось такі пиріжки з кропивою, друзі...
                                                                        Усі світлини - сайт "Прочерк"

понеділок, 22 квітня 2013 р.

Отже, Холодний Яр. День другий.

"Козацький край":
Якщо перший день холодноярських вшанувань героїв Визвольної боротьби усіх епох, який проходив у Медведівці, був сонячним, теплим і по-справжньому літнім, то наступного дня, 21 квітня у Мельниках зранку було холодно, немов восени. До того ж сіявся дощ — наче плакав за отаманом Василем Чучупакою та іншими холодноярцями, полеглими у боях за волю України…
Меморіальний мітинг розпочався традиційно у центрі села, біля пам’ятників повстанцям-холодноярцям та гайдамацькому сотникові і письменникові Юрію Горлісу-Горському. Гуділи тулумбаси “чорних запорожців”, обабіч сходів на пагорб, де височать пам’ятники, вишикувалися курсанти Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, сам пагорб і всю дорогу під ним поступово заповнювали сотні й тисячі людей, які прибували з усієї України. Були і гості з-за кордону, зокрема донька Юрія Горліс-Горського Леся Лісовська-Янг прилетіла в Україну зі США. А серед журналістів – не лише місцеві, київські, львівські, одеські
та з інших областей України, а й телевізійники Першого каналу Латвії.
Лунали виступи мітингуючих, у кожному з яких з пошаною згадувалися імена тих, хто поклав життя за волю свого народу. Багато відомих політиків і громадських діячів побували у Холодному Яру цього дня: Олег Тягнибок, Микола Томенко, Юрій Мірошниченко, Василь Куйбіда, Микола Булатецький, Леонід Даценко та інші.
А поки вони виступали у центрі Мельників, на цвинтар, на вшанування до могил Василя Чучупаки і братської могили чотирьох повстанців вирушила колона “Вільного козацтва Холодного Яру”, керована його отаманом Олегом Островським та протоієреєм Василем Цирілем. Там отець Василь Циріль провів заупокійні літії в пам’ять Василя Чучупака та холодноярських козаків Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця”, закатованих більшовиками.
На диво, майже одразу після цього припинився дощ, а з-за похмурих хмар виглянуло сонце…
Після повернення козаків і священиків від повстанських могил пролунали
запальна промова Олега Островського і заключне слово Романа Коваля, а Мельниками, пливучи сільськими вулицями до Холодного Яру і здіймаючись до Небес, полинула пісня “Ой у лузі червона калина” у виконанні кобзаря Тараса Силенка.
Продовжилися вшанування на хуторі Буда, біля новозбудованої козацької
церкви Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського).
Після урочистого молебню за Україну до символічної кам’яної могили Петра Калнишевського поруч з храмом учасники експедиції “Вогонь Волі” отець Василь Циріль, Олег Островський та Андрій Кравець встановили капсули із землею, привезеною з сумської Пустовійки, де кошовий народився, з Хортиці, де він був останнім отаманом Запорозької Січі і з далеких російських Соловків, де мучився у казематах і де помер, так і не скорений духом.
Опісля отець Василь Циріль провів традиційне освячення козацької зброї — вперше на хуторі Буда, біля церкви Петра Калнишевського, що неподалік від дуба Максима Залізняка. В усі попередні роки це освячення відбувалося на берегах Гайдамацького ставу, проте нині він ще з минулої осені розритий екскаваторами, але так і не почищений до святкувань. Та зрештою, не це головне — головне, що Холодний Яр здатний робити чистішими помисли українців, що прагнуть волі держави й народу…
Завершилися заходи чудовим концертом київського гурту “Рутенія” та дніпропетровського “Арт-Вертепу”. Неочікуваною і незапланованою, проте не менш доречною стала поява у Холодному Яру байкерів з мотоклубу “Нічні птахи”. Сучасні “козаки на залізних конях” теж вийшли на сцену і заспівали пісню свого “отамана” Гриця Вагапова, де були слова як про чорний прапор Холодного Яру зі словами “Воля України або смерть”:
За життя одне багатство -
Чорні знамена,
Погляньте, віру в братство
Ми повертаєм вам… Світлана КРАВЕЦЬ
Більше фото чекайте у розгорнутому фоторепортажі Світлани КРАВЕЦЬ, Ігора ЄФІМОВА та Назара ОБІДЗІНСЬКОГО – у наступному номері газети “Козацький край”, який вийде друком 29 квітня.
                                  Далі - мої фото:              


                                             

субота, 20 квітня 2013 р.

Холодний Яр. 20 квітня. День перший.


Про усі події, що відбулися сьогодні, кожен матиме змогу довідатись з будь-яких ЗМІ, сайтів, новинних ресурсів. Я ж поділюсь враженнями від сьогоднішнього дня суб'єктивно. Тобто, відзначу лише те, що торкнулось безпосередньо мене самого.
  Вранці на залізничному вокзалі Черкас я зустрів пані Лесю Лісовську-Янг, доньку славетного Юрія Горліса-Горського, автора роману "Холодний Яр". Завітала вона до Черкас не сама, а в супроводі п. Христини Забуранної, працівниці Львівського музею "Тюрма на Лонського". І відразу ж ми рушили на Чигиринщину, до Холодного Яру. Зустрічі з Чорними запорожцями, з  головним редактором оунівської газети "Шлях перемоги" п. Віктором Рогом, з президентом історичного клубу "Холодний Яр" п. Романом Ковалем, нарешті - з тризубівцями...
   Спочатку Медведівка, затим Мельники, Кресельці. Потім - мандрівка до дуба Залізняка на хуторі Буда, поряд з яким знаходиться  "Дикий Хутір", господарі якого, Леся та Олег Островські  дуже гостинно нас прийняли. Тут ми зустрілись з делегацією ВО "Свобода", народними депутатами Русланом Кошулинським, Іриною Фаріон, Юрієм Сиротюком (на жаль, не вдалось разом сфотографуватися). А от присутній на той час на "Дикому хуторі" п. Олесь Доній не відмовився з нами попозувати )))
Коротше, ось що з того вийшло:

  

  














                  Далі буде. Завтра...