пʼятниця, 30 травня 2014 р.

Новий допис від побратима. Олекса Різників - товариш назавжди!


Від самого початку пояснюю, що автор цих рядків - Олекса Різників - мій старший побратим і товариш. Додати нічого...






МИ – РУСЬ, КРАЇНА УКРАЇНА


Україна мусить культивувати своє первісне імя Русь, оточуючи його пошаною,
пієтетом, пам’ятаючи хоча би про те, що королівство Русі було прокламовано 1253 р. королем Данилом Галицьким на звільнених від безпосередньої монголо-татарської залежности українських землях, а спадкоємна назва зберігалася в політично-адміністративній номенклатурі Західної України (Руський палатинат, тобто Руське воєводство) до 1772 р. Україна мусить відверто говорити про те, що вкрали і
загарбали. Так як вкрали і загарбали все те, чим визначався зміст поняття Русі. (Ярослав Дашкевич).

Хай ворога хопить судома –
ся істина знана кругом:
Ми – Русь, що лишилася вдома
над Богом, Дністром і Дніпром.

Ми – Русь від Аскольда і Діра,
Волинська і Київська Русь.
ми – Русь королівська Данила,
що з Левом  уклала союз.

Від русів – і стреси, і струси
в хозарських, болгарських світах.
Не роси, не пруси – а  руси
В Царграді прибили щита.

То руські князівни навчали
своїх європейських мужів
не хрестики – підписи ставить
і книги читати чужі!

Ми – Русь, ми Країна, спрадавен
відома у світі усім.
Наш рід благороден і славен.
Се  честь – буть належним Русі!

Недарма ж мордвини і фіни
під руську пішли опанчу,
пишались тоді, та ще й нині –
«Ми – руські є!!» - гордо речуть.

Так, Русь ми, ота, що удома
і хто лізе в хату до нас –
то злодій, бандюга із ломом - 
чекає його помордас!

3.05.-23.05.2014

Мотофестиваль "Тарасова гора" на Черкащині.


5-8 червня в селі Чапаєвка під Черкасами на базі «Придніпровська» відбудеться мотофестиваль, присвячений 200-річчю Кобзаря, «Тарасова гора».
Програма фестивалю
Четвер, 5 червня
10.00 – початок заїзду на територію бази. Телепортація через ворота «ASUS» в республіку «Тарасова гора». Поселення. Вільна програма, участь у заходах від спонсорів, знайомство з територією.
19.00 – «Каша від Аша». Виступ бродячої по табору гурту «TOPORKESTRA». Діджей-сети
П'ятниця, 6 червня
- Продовження заїзду.
- Заходи від партнерів на пляжі:
14.00 – пляжні змагання
15.00 – силові конкурси з Василем Вірастюком
16.00 – чемпіонат із пляжного футболу
Виступ груп:
- «Ефект метелика» (Черкаси)
- «POMSTA» (Київ)
- «Площа Всесвіт» (Київ)
- «Бумбокс»
- Dj Nikitarista
Субота, 7 червня
11.30 – початок виїзду з бази для побудови в колону перед трасою.
12.00 – Виїзд організованою колоною до Канева (з проїздом Черкасами). Супровід ДАІ, «Української служби порятунку». Попереду колони – машина з 10 кВт музики («База автозвуку»).
Колона – по двоє, в шаховому порядку. Без обгонів і молодецтв!
14.00 - Відвідування Тарасової Гори з дітьми Канівського інтернату та адміністрацією Канева.
15.00 – Виїзд з Канева назад на базу.
17.00 – « Кастом-шоу». Вибір найбільш «саморобного» і найбільш «модифікованого» байка. Виставка експонатів.
18.00 – Початок другого дня концерту на великій сцені на березі Дніпра.
Виступ груп:
- «Піщаники» (Київ)
- «Сабо» (Україна – Естонія)
- «Куля Айраг» (Монголія) (подарунок від УК «Сармати»)
- «Мед Хедс» (Київ)
- Гімн фестивалю, святковий салют.
- DJ U-RA
Неділя, 8 червня (бонусний день)
- Заходи на базі. Чемпіонат на дальність плювка жуйкою і на точність кидання мотопокришкой, інші змагання.
- Можливий виїзд в Черкаси на центральну площу.
- Частування юшкою.
- Концерт груп на малій сцені:
- «М -Драйв» (Київ)
- Караоке
- Джем-сейшн
- Діджей-сети
Понеділок, 9 червня (від'їзд учасників фестивалю)
Конкурс «Міс Тарасова Гора» і безліч інших конкурсів з призами, вікторина на знання творчості Тараса Шевченка.
На території фестивалю працюватимуть 5 точок громадського харчування і 5 барів.
Вартість «в'їзного квитка»: хлопцям – 200 грн, дівчатам – 100 гр, дівчатам за кермом мотоцикла – безкоштовно, в'їзд на машині – 100 грн (додатково за машину)У вартість входить: концерт і шоу-програма на всі дні, парковка мотоцикла, місце під намет, дрова для багаття (у спеціально відведених місцях), наклейки і плакат, лотерея, частування кашею, чаєм, алкоголем, інші подарунки від спонсорів, бронювання номерів.

четвер, 29 травня 2014 р.

Потішні чеченці. Листи з Грузії...



Напишу поки про те , що ще не дозріло .Здається мені , що хтось непогано підставляє чеченців.Уточню - справжніх чеченців.Не кадировців .За тим відео та фото , які доступні , у мене з'явилося кілька запитань ...1 . Деякі люди , дійсно схожі на чеченців , навмисно роблять все , щоб їх називали " чеченцями " - вказівний палець вгору - знак Аллаха , буква " аліф " , у одного навіть чеченська шапочка - пяс , тобто , ці люди хочуть , щоб їх називали чеченцями .2 . Батальйон "Схід" розформований у 2008 році , позаяк його очолював особистий ворог Рамзана .3 . В  жодному відеосюжеті не чути і натяку на чеченську мову або характерний чеченський акцент , фонетику .4 . Форма " чеченців " як у бомжів , різна , на спецназ не схоже.

5 . Сигарети в зубах " чеченців " - у Рамзана категорична заборона на куріння , вони б вилетіли в два рахунки.6 . У сюжеті CNN ці " чеченці " ведуть себе так , як ніби вони ніколи не брали участь у бойових діях , перекочувалися дупами через борт вантажівки.7 . Серед " чеченців " на фотографіях багато зовсім чеченці , мої друзі- чеченці підтверджують, але там є і справжні етнічні чеченці.Поки не можу зрозуміти , навіщо ця фальшива солянка з " чеченців " , але комусь же потрібна?Подивіться на фото - людина з нарукавною пов'язкою " Схід" (! !) , Він - не чеченець .Тим більше , зовсім абсурдно надягати пов'язку - наче навмисно для фото і телекамери.Недарма пропагандисти з усіляких Донбурасу та Луганди постійно говорять про " чеченців " , як ніби намагаються налякати українську армію.Поки версія одна - ідіоти , які наймають людей , або кладуть гроші в кишеню і наймають бомжів , або навмисно цей набрід називають " чеченцями " .Одне не зрозуміло - чому мовчить Рамзан .Або він знає , що путіноїди набирають збрід під виглядом " чеченців " .Або не знає , чи варто про це говорити.Але те , що хтось хоче дискредитувати чеченців , він точно повинен здогадатися , він же " академік " ...

                                                               Джерело:
http://olegpanfilov2.livejournal.com

субота, 24 травня 2014 р.

Слово рідне!

14 травня - День слов'янської писемності і культури. Таке свято відзначається в Україні з 2004 року на вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу слов’янської писемності.
   
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

пʼятниця, 23 травня 2014 р.

Утекти по-справжньому

Юрій Стригун


Я люблю читати історії чужих утеч. Тільки не шансонні, а ідеологічні втечі справжніх бунтарів духу ХХ століття. Найкращі герої фільмів про втечу – "Шоушенк" та "Апокаліпсис" – ніщо, порівняно з радянськими відчайдухами – Георгієм Тенно чи Славою Куриловим.
Георгій п'ять разів тікав із таборів ­ГУЛАГу. Після кожної спроби його повертали, страшенно били, стерегли з потроєною увагою, доки він знову тікав. Хрущовську амністію сприйняв з образою. Вона не дала йому відчути себе переможцем і насолодитися справжньою втечею.
1974 року Слава Курилов біля берегів Філіппін вистрибнув із круїзного судна з символічною назвою "Радянський Союз" і три доби плив Тихим океаном, що кишів акулами. Загалом здолав близько 100 кілометрів. У лагуні біля острова Сіаргао, вкрай знесилений, видерся на кораловий риф. Це було серйозною помилкою. Гострим камінням Слава до крові подряпав собі коліна. Рану міцно перев'язав косинкою. Але страшенно боявся, що запах крові привабить акул.
В останні півроку я погано сплю. Мозок відмовляється переварити й осмислити те, що відбувається з Україною. Виявляється, усі попередні 23 роки наша незалежність була радше бутафорською. До справжньої – бракувало крові. Без крові Росія ще нікого не відпускала.
Я не знаю, чим закінчиться чергова спроба втечі України з корабля з назвою "Радянський Союз". Нас або знову впіймають, як Георгія, або ми таки видеремося на берег, як Слава.
Однак знаю напевне, що Росія воює з Україною не тому, що боїться нашого успіху й позитивного прикладу. Усе прозаїчніше. Ми довго були своїми в путінській лагуні. Однак після пролитої крові акула безпомилково відчула в нас чужака. Тепер на амністію годі сподіватися. Потрібно втекти по-справжньому.

понеділок, 19 травня 2014 р.

Черкаська влада відзначила День пам’яті жертв політичних репресій. Про громадськість забули...


  Сьогодні "Прочерк" залишив таке повідомлення:

День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні внаслідок політичних репресій 1937 - 1938 р.р. почали відзначати з 2007 року, відповідно до Указу Президента України В.Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 року «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 - 1938 років».Людно?..
З того часу у третю неділю травня громадськість міста та області збирається біля пам’ятника жертвам політичних репресій, що розташований у м. Черкаси, для вшанування пам’яті безневинних земляків, які постраждали від тоталітарного режиму наприкінці тридцятих-сорокових років минулого століття.
Цьогоріч у заходах взяли участь колишні репресовані, яких після кількох десятиліть потому було реабілітовано, голова обласної ради Валентина Коваленко, заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Віталій Коваль, заступник начальника управління культури облдержадміністрації Микола Суховий, церковнослужителі, представники засобів масової інформації.
Панахиду провів настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці української греко-католицької церкви м. Черкаси отець Юліан.
Валентина Михайлівна, звертаючись до присутніх, зауважила, що їй особисто дуже прикро, що яка б влада не була раніше, але жодна з них нічого не зробила, щоб на належному рівні пошанувати тих, хто боровся за Україну, хто пережив переслідування і утиски.
– Ви терпіли і терпляче зносите і до сьогодні оцю неувагу, – підкреслила голова обласної ради. – Та я хочу сказати, що у нас є домовленість з головою облдержадміністрації Юрієм Ткаченком, що ми наразі повернемося до ваших проблем, зробимо так, щоб вас сприймали патріотами. Ми вдячні вам за те, що ви боролися за Україну, щоб зберегти її для майбутніх поколінь.
Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами репресій стали понад 2 млн. 800 тис. людей.
Лише на Черкащині 50 тисяч людей стали жертвами політичних репресій, 25 тисяч – депортовано, а 35 тисяч від загального числа – розстріляно.
На закінчення учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам'ять про мільйони безневинних жертв, інформують у відділі інформаційного забезпечення та взаємодії із засобами масової інформації Черкаської обласної ради.
                                                        *  *  *
   І ось тепер я хотів би відзначити те, що ми, патріотичні організації міста (та й області) очікували дещо більшого.
   Почну з того, що пам'ятний хрест жертвам совітських репресій було ініційонавано і встановлено священником УАПЦ, предстоятелем Храму Покрови о.Назарієм Кучерявим ще до розвалу СССР. І на перших порах ним у числі інших  проводилися молебні  і за відновлення греко-католицької Церкви, яка була репресована комуністичним режимом.
   Не буду вже казати про те, як роками проводилися вшанування жертв комуністичних репресій. Ось приклад одного з них, при колишній антиукраїнській владі.
     І про що ж ми дізналися нині? Отця Назарія, як організатора і встановлювача цього пам'ятного хреста запрошено не було. Патріотичні громадські організації, такі як "Воля ХХІ", Всеукраїнське об'єднання ветеранів запрошені не були - були присутні лише ветеран повстанського руху Віра Борушевська та ще одна жіночка... Один з найдовговиступаючих - відомий з минулого року (у кінці матеріалу).
      Одна надія - за тиждень вибори і ми  не помилимося у виборі своєї влади.



Було раніш.












   Окремо про сьогоднішні вшанування опубліковано матеріал і тут. І ми бачимо, як виступив Анатолій Василенко. Тож мені й кортить поділится з вами враженнями від того, як минулоріч ця людина висловлювала подяку тій владі Януковича-Тулуба:  "
У своєму слові цей чоловік висловив подяку нинішній владі за опіку над колишніми репресованими, наголосив, що дії сьогоднішньої влади в Україні його цілком влаштовують тощо. Після цього виступу до мене підходили люди і старшого віку, й помолодші. Говорили, що тільки єдине - ця важка дата, присутність священників, їх стримала, аби не пояснити цій людині популярно, на що вона своїм месіджем заслуговує. Людей просто знудило від такої фарисейської блювотини".
   Додам, що у цей день у Черкасах був присутній саме той, завдяки кому відбулась сьогоднішня влада Черкащини - народний депутат України Леонід Даценко. Але і його не запросили...
       

неділя, 18 травня 2014 р.

У гетьманській церкві в Суботові для молитви за Україну зібралися архієреї з усіх куточків держави

15 травня після вшанувань у столиці пам’яті Святого Макарія з Києва до Суботова на Чигиринщині прибула частина Єпископату Православної Церкви Київського Патріархату. У козацькій церкві, зведеній славним Богданом Хмельницьким, перед іконами і кам’яною плитою з висіченим іменем великого гетьмана, сім єпископів та архієпископів, чотири священики і два диякони відслужили Божу літургію і Молебень за Україну, за відвернення війни і припинення протистояння. Про це інформує "Козацький край".

Цього дня в гетьманському Суботові молитва лунала з уст водночас кількох Владик: Черкаського і Канівського – Іоана, Кримського і Сімферопольського – Климента, Сумського і Охтирського – Мефодія, Полтавського і Кременчуцького – Федора, Васильківського – Лаврентія  та Владики з Хмельницького – Адріяна. Поруч з ними служили літургію і молебень священики з Черкащини: о.Василь Циріль (Чигирин), о.Володимир Гладковський (Суботів), о.Ігор Корпан (Стецівка) та о. Андрій Шпунт (Черкаси). У час молитви поруч зі священиками стали козаки “Вільного козацтва Холодного Яру”…
- Саме коли ми молилися, над Суботовим розійшлися дощові хмари і засяяло сонечко, – поділився з “Козацьким краєм” враженнями настоятель чигиринського храму Святих Петра і Павла отець Василь Циріль.
Після завершення молитви  священики висадили біля храму 20 кущів барвінку і вирушили від гетьманської церкви до своїх вірян: у Суми, Полтаву, Крим…
                                                                            Джерело: сайт "Прочерк".

субота, 17 травня 2014 р.

119-річчя від дня народження Тодося Осьмачки відзначили у його рідній Куцівці.

 
Михайло Слабошпицький якось сказав: "Тодось Осьмачка свою особисту трагедію виводив із драматичної долі України й беззастережно пов'язував свої муки й страждання із фатальною залежністю митця від історичної долі його народу". Як на мене, кожен, хто знайомий із творчістю Тодося, скаже, що з цієї фрази неможливо щось відняти, чи щось додати до неї. Таке вже життя у цього літературного Прометея. Вогонь, що він намагався нам дати, лише тепер, по прошестю понад 50-ти років від часу, коли Тодось відійшов від нас,  дійшов. І розпалює наші серця, наші душі, наші сподівання й надії.
   Вшанування пам'яті видатного літератора, "без 5 хвилин Нобелівського лауреата" Тодося Осьмачки на його батьківщині, у с. Куцівка Смілянського району, що на Черкащині, цьогоріч відбулося усьоме.  Я тут побував здається вчетверте. Відзначу найперше - щороку кількість учасників щорічних вшанувань збільшується чи не в геометричних прогресіях. Започаткував такі заходи Фонд Тодося Осьмачки, який очолює мій інститутський  товариш, одногрупник Володимир Ткаченко, який тепер ще й очолює Черкаську філію Національної спілки письменників України. А його посестра, чудова письменниця для дорослих і дітей - Лілія Блискавиця у вчорашньому нашому спілкуванні повідомила, що, коли ропочинали, то у цей день збиралося чоловік 10. У моє перше відвідання Куцівки, було чоловік 35-40. А учора з'їхалося до цієї дивовижної місцини чоловік до двохсот. Тут були окрім самих куцівців, ще гості з Черкас, Сміли, Канева, Кіровограда, Одеси - усіх не перелічити.
       Учасниками та гостями заходів стали відомі українські поети, письменники, артисти, громадські активісти та діячі, а також всі зацікавлені шанувальники українського поетичного слова.
Напередодні благодатний дощ рясно окропив Куцівку, тому довелося дещо корегувати заходи, проводити їх в іншій послідовності, ніж спочатку планувалося. Але щирості почуттів, гарному настрою ніхто не перешкодив. І яскраве сонце та синє високе небо, які так любив Тодось, подарували зворушливе свято.
     Для вітань і оголошення результатів конкурсу слово було надано голові журі Всеукраїнської літературної премії імені Тодося Осьмачки, відомій поетесі, донедавна голові обласної організації НСПУ, а нині голові обласної ради Валентині Коваленко.
  Валентина Коваленко разом з професором Володимиром Поліщуком та зі спонсором Миколою Булатецьким вручили відзнаки та подарунки цьогорічному переможцю. Ним став письменник-новеліст Василь Трубай з Обухова, що на Київщині.



Василь Трубай





За словами Валентини Михайлівни, журі віддало перевагу саме цьому авторові за книгу "Натюрморт з котами", в якій проглядається велика глиба українського слова, на архетипному рівні.
Зі словом-відповіддю виступив і сам переможець. Він подякував членам журі за високу оцінку його творчості та організаторам толоки за запрошення приїхати на батьківщину Осьмачки.
   Учасники лірично-поетичної толоки відвідали також музейну експозицію нашого славного земляка, розміщеної в сільській бібліотеці, та храм Різдва Пресвятої Богородиці, відновленої історичної пам’ятки 1810 року з легендарним незламним хрестом, – церкви, в якій хрестили Тодося Осьмачку. Тут проведено молитву за поетом.
Потім в рамках заходу на вулиці, що носить ім’я видатного земляка, проведено "Поетичні вареники".
   А у фойє будинку культури свої виставки розгорнули видавці, бібліотекарі, художники та народні майстри Смілянщини. Цікаво було спостерігати за виступом артистів студентського театру під керівництвом заслуженої артистки України Тамари Власенко.
    Нижче пропоную оглянути світлини з учорашньої Куцівки:




Поетеса, до недавнього часу голова Черкаського відділення СНПУ, а нині - Голова обласної ради Черкаської області Валентина Коваленко.


Мій інститутський однокурсник, Президент Фонду Тодося Осьмачки, Володимир Ткаченко.


Виступ студентської театральної студії Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького.






Секретар НСПУ, письменник, поет Сергій Пантюк.




Мій добрий старший товариш Олекса Різників.




Онучатий племінник Тодося Осьмачки, гість з Кіровоградщини Степан Осьмачка. Ліворуч від нього - чоловік племінниці Тодося, який чи не останнім бачив письменника, Дмитро Щербатюк.








Олекса Різників, Одеса.



200-річна церква, яка пам'ятає Осьмачку.







З дзвінниці...




На дзвінниці з С.Пантюком.






На службі пам'яті раба Божого Теодосія...




Сільський голова Куцівки Ігор Волошин не перший рік не тільки присутній на заходах, а й безпосередній співорганізатор  подій цього дня.




Поетичні вареники.






До місця, де стояла Осьмаччина хата.




Про атмосферу, яка панувала у цей день не буду розповідати. Слів не підберу...




пʼятниця, 9 травня 2014 р.

Черкасці показали чи мав рацію Путін.

  Пам'ятаєте, як Путін, під час перебування головою російського уряду, стверджував, що без України росіяни "все одно перемогли б, тому що ми країна переможців"?
   Я не буду говорити про всю Україну в роки ІІ світової війни. Скажу лише про мешканців Черкащини: 
більш як 168 тисяч черкащан так і не повернулися з війни додому… І це - загиблі учасники війни лише  5%  частини України.
  
   Звісно, коли вже територія Росії була звільнена від нацистів і питання стояло про звільнення Української території СССР, а конкретніш - форсування Дніпра,  такий на нашу думку сумнівний стратег і тактик Червоної армії, як Г. Жуков, дозволив собі таку фразу: "Чєм больше ми утопім хахлов, тєм мєньше потом іх отправлять в Сібірь". І насправді, чого їх жаліти? Росія вже звільнена від німців, а Україну якось, використовуючи тисячі й тисячі жертв, завалимо хахляцкімі трупами й заграбастаємо собі надалі...
    Тож, використовуючи стратегічний досвід вєлікава полководца Жукова, Путін і собі дозволив такий  мерзотний месідж до свого рабського народу.
   Ще хочу додати: дивився днями ПутінТВ і з дивом дізнався, що в Україні нинішня бандерівська влада заборонила святкування Дня Перемоги 9 травня. Знаючи, що наша місцева влада вже проанонсувала план святкових заходів у Черкасах - вшанування ветеранів, святкова хода, велопробіг, декілька концертів в різних частинах міста, святкові столи з кашею та фронтовими 100 грамами (хоча, як по мені, то в такі дні краще обходитися без пісень-танців, хоча не проти поминальних 50-ти грамів)  - подумав, от неслухняна черкаська влада: їй забороняють, а вона проводить! Під вечір же по українських телеканалах побачив, що уся вільна від сепаратизму Україна святкувала це свято. А от вірні рашисти у цей день не дали людям гідно вшанувати полеглих у тій клятій війні. А ще й додали родинам Сходу приводів для жалоби - вони продовжували вбивати. Вбили навіть православного священника на одному з блок-постів у Костянтинівці.
    А сьогодні черкащани довели, що й насправді Путін - ху*ло.
    Ось так довели:

























 Хоча, як кажуть наші закляті друзі: "В сємь'є нє бєз урода"...














А! Ще бачив двох з колорадськими стрічками. Але ніхто їх не чіпав...
  Отже, ла-ла-ла, ла-ла... Решта тексту вам знайома.