суботу, 7 червня 2014 р.

Про мрії й реалії.


Нещодавно до мене зателефонували працівники  Черкаської обласної газети "Нова доба". Повідомили, що вони розпочинають цикл до Дня Незалежності і вирішили звернутися до представників громадськості з пропозицією відповісти на певні запитання.
    Я погодився і ось що у мене вийшло. Пропоную вам оцінити мої відповіді та, якщо є бажання, прокоментувати.




1. Про що Ви мріяли ці 23 роки?

Почну з того, про що я мр
іяв за багато років до 1991-го. Коли мені було ще років 14, а це був десь 1972 рік, батько якось впевнено сказав: «Побачиш, синку, не так вже й багато років пройде і цей Союз розвалиться. І стане Україна вільною». І навів багатенько аргументів на користь свого «пророцтва».  З того часу і став я вірити в це і бажав якнайскорішого настання цієї події. І майже через 20 років батькове пророцтво здійснилося.
   А усі ці 23 роки мої мрії не особливо відрізнялись від мрій переважної кількості українців. Але ці мрії діаметрально протилежно відрізнялись від мрій тих, хто рвався до влади в нашій державі. Хотілось бачити країну заможною, потужною, а українців – самодостатнім громадянським суспільством, коли кожен українець пишався б країною, громадянином якої є. Хотілось якнайскоріш побачити, як нашу країну поважають у всьому світі.  
      
2. Яка подія була для Вас найважливішою?

Такої щоб аж най-най-найважливішої події мені за ці роки не запам’яталось. Ну, знаковими були політ у Космос першого українця, проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу. Не менш важливою вважаю реакцію України на зазіхання запеклого «друга» нашої держави на Тузлі за часів президентства Л.Кучми.
    Разом з тим сподіваюсь, що саме нині, найближчими часами настане найважливіша подія у нашій державі – держава реально об’єднається, нарешті повернеться до своєї європейської домівки і ми всі дочекаємось побудови по-справжньому суверенної України.

3. Яка подія була для Вас найтрагічнішою?

Саме зараз відбуваються найтрагічніші події за усі часи нашої незалежности. Розписувати не буду – усі ми є хто безпосередніми, хто опосередкованими свідками цих страшних днів спочатку у Криму, тепер на Сході держави. Країна-сусід нарешті показала у всій красі  своє «акуляче-зубасте» відношення до «братів-слов’
ян». До речі, я вже багато років використовую такий вислів: «Знаю і навіть впевнений, що Росія дуже любить Україну. Тільки от хахлов тут черезчур багато…»

4. Про що Ви згадуєте з усмішкою й сміхом?

Нічого смішнішого за усі роки нашої Незалежності, від спічів та месіджів гаранта-втікача Чівокуні, для мене немає.  Чого тільки варте його «проффесор» в автобіографії, трагічне падіння від яйця, його знамените «Умикніть-увікніть-умівкніть…»!
    Недарма кажуть, що смішне й сумне ходять поряд…





Немає коментарів:

Дописати коментар