четвер, 30 жовтня 2014 р.

Люстровано попихача хамської влади.

  У Черкаській міліції ще з 2002 року, тобто від кучмівських часів, займав ряд керівних посад такий собі Іван Корсун. А до початку березня цього року він був заступником начальника УМВС України в Черкаській області. Звідси у березні його було призначено начальником УМВС України в Полтавській області.
    Зазначу, що тоді я вже був членом Громадського люстраційного комітету Черкащини. І цього ж часу (початок березня) до мене зателефонували з Полтавського люстраційного комітету з проханням проінформувати, що ж це за фрукт такий - Іван Корсун.
   Я повідомив колег про те, що знав сам і порадив, до кого їм ще можна звернутися, аби почерпнути решту інформації, яка б могла у більш повній мірі охарактеризувати цього "кривоохоронця".
    Протягом минулого року черкаські журналісти мали численні питання до Івана Корсуна з приводу молодиків спортивної зовнішності, які були присутні на кожній акції на боці Партії регіонів.
Іван Корсун переконував, що не знає, що то за молодики по мітингах ходять. Навіть дякував журналістам за підказки та фотографії, на яких фігурують найманці від влади. Казав, що проведуть перевірку та виявлять причетність молодиків до правопорушень. "Це можуть бути хлопці з групи підтримки якоїсь партії. Якої — я не знаю".
Такі пояснення одного з керівників управління міліції, які завжди знають, хто, де, що робить і чим дихає, журналісти сприймали просто як насмішку.
  Повідомили ми полтавських колег про те, що саме Корсун керував «тітушками» та «Беркутом» 22 березня 2013 року, коли журналістів, а також народних та обласних депутатів від опозиції не пускали на сесію Черкаської обласної ради. Депутат Олександр Сінгаєвський упізнав у полковнику того, хто зламав на мітингу йому пальця.
   А нині стало відомо, що "нєудобопомінаємого" І.Корсуна звільнено з посади відповідно до вимог Закону "Про очищення влади". Про це повідомив Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.   



22 березня 2013 р. На фото видно, як полковник міліції Іван Корсун не пускає журналістів і депутатів на сесію













Полтавці не в захваті від призначення Корсуна


Ну що ж, будемо сподіватись, що на цьому кар'єра Корсуна, як міліціонера, дійшла свого фінішу.  Що, звичайно, не заперечить продовження його трудової діяльності, як сторожа, кочегара, сантехніка тощо. Хоча...



середа, 29 жовтня 2014 р.

Друзі з Португалії розповіли, як голосували.

     Рівно о  восьмій годині вечора зачинилися виборчі дільниці у Лісабоні та Порто. На двох дільницях, які охоплюють майже 60-ти тисячну українську громаду в Португалії було внесено до списків 4391 виборців, з яких взяли участь у виборах 1377. Зокрема у Лісабоні - 1002 та у Порто  - 375.
Без жодних порушень, у спокійній урочистій атмосфері пройшов виборчий день. А оголошена напередодні ініціатива одягнути в цей день вишиванки, звернула португальців увагу на те, що в українців відбувається якесь свято.
Отже українці в Португалії віддали свої голоси за такі партії:
Народний фронт - 434
Блок Порошенка - 312
Самопоміч - 258
ВО Свобода - 145
Правий сектор - 98
Громадська позиція - 53
Партія Ляшка - 24
Батьківщина  - 17
Сильна Україна - 9
Решта партії набрали незначну кількість голосів.
 Прес-служба Спілки українців у Португалії.


                                                                 

   На закордонній виборчій дільниці № 900074 м. Порту успішно завершились позачергові вибори до Верховної Ради України. Вибори проходили в доброзичливій атмосфері. Виборці, які прийняли участь у виборчому процесі, були позитивно  налаштовані. Особливу подяку хочу висловити членам дільничної  виборчої комісії, які з великою
відповідальністю віднеслись до виконання своїх обов’язків. На дільниці не було зафіксовано жодного порушення та інциденту.
  Ми сподіваємось, що ці вибори оновлять нашу країну і, в недалекому майбутньому, Україна стане могутньою проєвропейською державою!
                                                              Голова ДВК № 900074 м. Порту.

    Португальска преса не залишила без уваги дострокові парламентські вибори в Україні, що відбулися 26 жовтня.
    Так, наприклад, роблячи огляд матеріалiв таких відомих видань як Publico, Expresso та  Diário de Notícias можна сказати, що бачення навколо виборчої ситуації в Україні португальцями таке:
    Президент Петро Порошенко пообіцяв сформувати протягом десяти днів "найкращий уряд, який Україна матиме за весь час незалежності".
   Український парламент буде складатися переважно з партій, що йдуть шляхом зближення з ЄС.
    За данними екзіт-полів, серед лідерів знаходяться Блок Порошенко, Народний фронт на чолі з діючим прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, та Самопоміч.
     Вибори показали, що українці не збираються концентрувати всю владу в руках президента і рухаються в напрямку реформування країни та всіх гілок влади, демократичних цінностей та свобод, боротьба за які почалася минулою зимою.
     Переговори про формування нового уряду є відкритою можливістю для всіх партій, що виступають за зближення України з Європейським Союзом, сформувати прогресивну більшість і співпрацювати, підтримуючи план президента щодо припинення війни на Сході - конфлікту, який з квітня спричинив більше 3700 смертей українців та продовжує послаблювати і так вже достатньо слабку економіку країни.
      Є сподівання, що новий уряд буде блокувати опозицію, яка уособлює колишніх союзників поваленного злочинного президента.
      Приємна новина, що комуністична партія не змогла подолати п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для забезпечення парламентського представництва.
      Але навіть якщо настрій святковий, перемога має безліч відтінків...
      Вибори не були проведені в Криму, анексованому Росією, ані на територіях, контрольованих проросійськими сепаратистами, в тому числі в Донецьку та Луганську, де сепаратисти хочуть організувати свої псевдовибори 2 листопада.
    Міжнародні спостерігачі вже надали свої висновки, що вибори в Україні легітимні як такі.  Маємо слідкувати за розвитком подій в Україні.
                             Олена Любарська для Спілки Українців у Португалії

понеділок, 27 жовтня 2014 р.

Новини від "Холодного Яру". Вшанування борців



31 жовтня 2014 р. о 13.00 в Миргородському художньо-промисловому коледжі відбудеться відкриття меморіальної дошки видатному скульптору Михайлові Гаврилку. Участь візьмуть автори меморіальної дошки – скульптори зі Львова Віктор Курило і Василь Ярич, мистецтвознавець із Полтави Віталій Ханко, автор книжки “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” Роман Коваль (Київ), народний художник України Михайло Риндзак (Львів), кобзар із Києва Тарас Силенко, директор коледжу Світлана Кікто, журналістка з Полтави Людмила Кучеренко, художник Львівського національного академічного театру опери та балету Петрунеля Хміль, художник з Полтавщини Віктор Цапко та Рунівщинський сільський голова Володимир Сухаренко.

31 жовтня 2014 р. о 17.00 у м. Лубнах Полтавської області відбудеться презентація книжки “Крізь павутиння змосковщення” за участю упорядника Романа Коваля і кобзаря Тараса Силенка. У першій її частині оприлюднено спогади члена Революційної української партії Павла Крата про його молоді літа на Полтавщині, зокрема і в Лубнах. Друга частина видання – матеріали до біографії генерала-поручника Армії УНР Михайла Крата. Вміщено й біографії членів родини Кратів, учасників Визвольної боротьби, а саме: Миколи, Олександра, Василя й Олександри Палієнків, Євдокії Крат, Павла Терещенка, а також спогади Михайла Крата про своїх бойових побратимів. У книжці оприлюднено поезії Павла Крата, його поему “Січинський у неволі” та автобіографічні оповідання, а ще нариси Романа Коваля “Доля Павла Крата” і “Генерал-лицар Михайло Крат”. У презентації візьмуть участь члени Національної спілки письменників України Олександр Міщенко, Раїса Плотнікова, Наталія Баклай, Олександр Печора (голова Лубенської організації Товариства “Просвіта”), журналіст Олександр Сиченко (син письменника Володимира Малика). Організатор – голова Лубенського медіа-клубу Володимир Безчасний (volodya46@ukr.net 095-806-86-73).

1 листопада 2014 р. о 10.00 на старому цвинтарі м. Боярка Київської області буде покладено квіти на могили Січових стрільців та проведено панахиду (пров. Зелений). Одразу після вшанувань Січових стрільців, на приміщенні Боярського міського будинку культури (вул. Тараса Шевченка, 82) буде відкрито меморіальну дошку на честь будаївського отамана Марка Шляхового-”Кармелюка”. Далі в програмі – презентація 3-го, розширеного видання історичного нарису Романа Коваля “Отаман Зелений” та спогадів сотника Бориса Монкевича “Похід Болбочана на Крим” (упорядник Роман Коваль). Заплановано й презентацію романа Василя Шкляра “Маруся”. Лунатиме бандура кобзаря Тараса Силенка.
Організатори урочистостей – журналіст Андрій Ковальов, Благодійна ініціатива “Героїка” та Історичний клуб “Холодний Яр”.

5 листопада о 14.00 в с. Щербанівці Обухівського району Київської області відбудеться урочисте відкриття пам’ятного знаку на могилі повстанця-зеленівця Панаса Пустового (скульптор Михайло Горловий) та покладання квітів до меморіалу козакам і старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого (скульптор Михайло Горловий, архітектор Кий Данилейко).
Біля меморіалу школярі Трипільської школи висадять дубовий гай.
Участь візьмуть поетеси Антоніна Литвин і Тетяна Лемешко, кобзар Тарас Силенко, редактор газети “Обухівські вісті” Олена Артюшенко та заступник директора Трипільської школи Катерина Буремко. Промовлятимуть також Михайло Горловий та Роман Коваль.
Адреса вшанувань: старе кладовище на кутку Підмартинівка села Щербанівки (в бік с. Долини, вул. Григорія Косинки, 30, неподалік меморіалу козакам і старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого).
Історичний клуб “Холодний Яр” запрошує до участі громадські та політичні організації.
Вшануймо борців за волю України разом!

субота, 18 жовтня 2014 р.

Львівський семінар українських діаспорян Європи

16 жовтня 2014 року  у Малій сесійній залі  Львівської обласної Ради відбувся науково-практичний семінар «Роль емігрантів в розбудові нової Української держави», організований з ініціативи ГО «Справа Кольпінга в Україні» та Спілки українців в Португалії.  Учасники семінару обговорили основні проблеми емігрантів в країнах першої - четвертої хвилі еміграції, підкреслили особливість сучасного становища в Україні, яке, як це не парадоксально, сприяє консолідації українців всього світу, вказали на неоціненну допомогу емігрантів співвітчизникам на великій Україні. Підводячи підсумки семінару, учасники прийняли резолюцію, яку вирішили направити прем’єр-міністру та Президенту України. 



   Резолюція семінару «Роль емігрантів в розбудові нової Української держави»,
16 жовтня 2014 року, м. Львів.

   Українські громади закордоном взяли активну участь у підтримці Євромайдану і подальших протестів проти агресії Москви.  Насправді, з приходом до влади Януковича, політика МЗС змінилася на відкриту підтримку і лобіювання громадських організацій «Руського міра» і ігнорування проукраїнських сил. Така позиція перевела формат співпраці українських дипломатичних установ з українськими громадськими організаціями національного спрямування закордоном в опозиційний.

   Наслідками Євромайдану та АТО є піднесення національної свідомості українських мігрантів в Італії, Іспанії,  Португалії, Німеччині, поглиблення взаємозв’язку між українцями першої – четвертої хвилі еміграції та українцями на Батьківщині, відчуття єдності українців всього світу.

    Відновити довіру українських громад до дипломатичних установ та центральної влади України задля координованої співпраці для захисту національних інтересів України є важливим елементом нової державницької політики. Першочергово це повинно бути реалізовано такими кроками:

1) Відновлення роботи Координаційних Рад при посольствах України.

2) Вироблення критеріїв для ідентифікації  Українських громадських організацій та українських навчальних закладів закордоном для припинення практики співпраці організацій «Руського Міра» з державними органами влади України.

3) Створення  програм залучення українських громад закордоном до економічної, наукової, освітньої співпраці України в країнах проживання.

4) Вироблення програми ефективного використання потенціалу українських емігрантів для відбудови української економіки та коштів, що пересилаються ними в Україну.

5) Інформаційне забезпечення українських громад закордоном

6) Координація дій і сприяння передачі гуманітарної допомоги для потреб АТО.

7) Розробка програми  збереження  національної ідентичності українських мігрантів у співпраці державних, громадських та наукових інституцій України.

   Учасниками підкреслено необхідність вироблення та втілення стратегічних засобів збереження  національної ідентичності  в Україні, виховання національно свідомих громадян української держави.  Першочерговими заходами є:

-  захист та збереження кордонів України;

-  збереження статусу української мови як єдиної державної (недопущення закону про двомовність);

-  послідовне та безкомпромісне проведення люстрації;

-  планування та проведення просвітницької роботи з переселенцями з Луганщини, Донеччини;

-  скріплення національної ідентичності емігрантів закордоном як зразок для збереження національної ідентичності в Україні.

Від імені учасників,

Секретар Правління ГО «Справа Кольпінга в Україні»        -     Ігор Островський

Голова Спілки українців в Португалії                         -                Павло Садоха

четвер, 16 жовтня 2014 р.

Гармати говорять, та музи не мовчать...

З повідомлення прес-служби Черкаської ОДА та за результатом нашої з Олександром зустрічі.








Черкаський співак і композитор, а у минулому – учасник бойових дій в Лівії, Олександр Бабенко щойно повернувся з найнебезпечнішої «гарячої точки», що у 20-кілометровій зоні обстрілу під Донецьком. Разом із двома кіровоградськими колегами по цеху він їздив на передову, щоб підбадьорити піснею наших бійців.
   Передзвонив він мені ще зі ст. Т.Шевченка, де була остання зупинка потяга і ми домовились про зустріч прямо цього ж дня. Вмившись і поголившись з дороги, Олександр вирушив до місця зутрічі.
   Ось що він розповів:
  
«Ми приїхали, щоб зробити вам класно», – так пояснив він мету свого перебування в розташуванні 25-ї та 93-ї десантних бригад. Однак, згадуючи нещодавнє минуле, зізнається, що то був найважчий концерт за все життя.
У цю поїдку його запросив кіровоградський композитор Володимир Кріпак. Олександр не вагався, адже концерт у зоні АТО давав ще в травні для оршанецьких прикордонників.
Тоді, на початку, ніхто не очікував, що розгорнеться справжня війна, – каже Олександр Васильович.
Утім, зізнається, після концерту тоді ще живий начальник Навчального центру підготовки прикордонників Ігор Момот пошепки, як другу, повідомив Олександрові, що з Києва надійшов наказ бути в повній бойовій готовності, і вони вже вкрутили запали в гранати. «На жаль, відсотків 10-15 із тих, хто тоді сиділи на БТРах і слухали концерт, зокрема і самого Ігоря Федоровича, вже немає в живих».
    Готувався до цієї поїздки півтора місяця, дав благодійні концерти, працював волонтером, аби прибути до вояків не з порожніми руками. Вдалося зібрати близько 30 тисяч гривень. Як колишній військовий  добре знав, що їм потрібно, й основну увагу приділив укомплектуванню індивідуальних медаптечок а ще – збору продуктів харчування, які не потребують теплової обробки.
    А далі почався тривалий час очікування. Це був напружений стан, бо покликати в дорогу могли будь-якої миті. Раптом  зателефонували: «Ти маєш бути до обіду в Кіровограді». Для нас військові готували коридор. Проїзд забезпечили, але на досить короткий час, тож ми мчали на шаленій швидкості, аби встигнути проскочити вчасно.
Як тільки заїхали на Донеччину, прийшло відчуття небезпеки: повсюди траплялися автоматники, блок-пости з ракетними установками. В означеному пункті нас зустріли дві машини. Подавши в темряві умовний сигнал, побачили групу озброєних воїнів у «броніках» і балаклавах. Двоє сіли в нашу машину і, проінструктувавши не відставати й не зупинятися ні на чиї вимоги, запросили слідувати в колоні.
    Вже на місці дізналися, що для нас приготували так звані віп-місця.  Насправді це був клас у напівзруйнованій школі, де бійці спали прямо на підлозі, поклавши поряд автомати. Ми ж розташувалися на чотирьох партах, на які для нас дбайливо поклали тенісні столи і матраци. Вночі було холодно і тривожно. Але найвражаюче очікувало вранці: поряд зі школою ми побачили дев’ять машин-рефрижераторів із червоними хрестами, на склі було написано: «вантаж 200». Близько сьомої ранку всі вони вирушили об’їжджати найближчі території, аби зібрати загиблих і з цим  вантажем попрямувати до Дніпропетровська. Я бачив як їх проводжали: ніхто не спав, усі вийшли на двір обійняти і перехрестити водіїв.
     Сам концерт був швидким, але пам’ятним. Тривало затишшя, підігнали вантажівку «Урал», відкинули борти і на цій імпровізованій сцені встановили апаратуру. Попереду вишикувались слухачі.
     По очах, реакції ми відчували, як їм було це потрібно, бо кілька місяців ніхто з артистів до військових, що перебувають в гущі подій, не приїжджав. У той же час, мене не лишало чуття, що десь неподалік йде бій: прямо з концерту один із БТРів вирушив на завдання, кілька хлопців притягнули гармату.
     Після мене гітару взяв Анатолій Тітов. «От якби серед вас були жінки», – зауважив він. І тут, ніби з викликом, із натовпу вийшов маленькій боєць, зняв кепку, і ми з подивом побачили руду представницю прекрасної статі. Її звали Вікторія.
   Звичайно, я не міг стриматися, і запросив її на танок.  Віка була ошелешена: очі блищать, сльози навернулися. Навіть в армії природна жіночність нікуди не зникає, хоч, певно, то була незвичайна жінка, адже мала досвід війни в Сирії. Вона розповіла про свою особисту трагедію – син воює на боці сепаратистів, і можливість побачитися в них є хіба що через отвір прицілу... Цей епізод надихнув мене на створення наступної пісні, яка буде про Вікторію – як про відважного бійця, і як про перемогу для наших військових і всієї України.
   На жаль, більше концертів ми дати не змогли. Ситуація постійно змінювалась, і виступати стало небезпечно.
                                                                *   *   *
   Після відрядження Олександрові  знадобилося кілька днів аби осмислити і відійти від пережитого. Стрес знімав рибалкою та спілкуванням із друзями. Та попри все, з’явилося пронизливе усвідомлення того, що саме роблять для нас ці хлопці, які заради України зреклися всього, навіть самих себе.
















А через день, на Покрову, 14-го жовтня, Олександр вже співав у Парку Хіміків на запрошення Черкаських козаків.   

середа, 15 жовтня 2014 р.

У Черкасах СБУ висунула звинувачення затриманому лідерові "Чорної сотні" і "Союзу російського народу"

  В Черкаській області СБУ встановила факти вчинення злочинів лідером сепаратистських організацій. Про це пише прес-служба СБУ. Як повідомляє 112.ua, 14 жовтня в ході досудового розслідування слідчими УСБУ в Черкаській області кримінального провадження, розпочатого стосовно 40-річного місцевого жителя, лідера сепаратистських організації "Чорна сотня" і "Союз русского народа", були встановлені факти розповсюдження ним матеріалів з закликами до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України. Зловмисник був затриманий в травні в Черкасах співробітниками СБУ. Крім цього, затриманий громадянин особисто підбирав бойовиків для участі в акціях на підтримку "ДНР".
    Протягом
березня-травня 2014 правопорушник через соціальні мережі в інтернеті поширював матеріали антиукраїнського змісту. Слідством доведена координація його протиправної діяльності з лідером незареєстрованого громадського об'єднання під керівництвом Дмитра Бойцова та участь у створенні на базі розрізнених терористичних груп так званої "Руської православної армії".
   Зараз
правопорушнику повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28 (вчинення злочину злочинною групою), ч.3 ст.15 та ч.1 ст.294 (замах на масові заворушення), ч.1 ст.110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) Кримінального кодексу України.

Чи має медіа чарівну силу впливу?

Дзвінок від знайомого зі Сміли: терміново потрібна допомога інвалідам Смілянщини.
  А справа в тім, що сьогодні о 15:00 має відбутися сесія депутатів сільської ради с.Костянтинівка Смілянського району, на якій повинно розглядатися питання, яке стосується  організації інвалідів "Коло друзів".  Ця організація має у с.Костянтинівка в оренді будинок для потреб інвалідів, в якому частково зроблений ремонт. Вони отримали грант на суму 275 тис грн для продовження ремонту, але якщо кошти не будуть використані, гроші треба буде повернути.
  Саме с
ьогодні від рішення депутатів сільради буде залежати, чи дадуть вони дозвіл на продовження ремонту, чи ні.
 
Відома також причина конфлікту: Син впливового, колишнього регіонала п.Лисенка, збив мотоциклом одного з інвалідів "Кола друзів" біля їхнього будинку. Справу "зам'яли".
 
Тепер ці "впливові люди" намагаються вигнати інвалідів, тиснучи на депутатів сільської ради.
  Г
олова Смілянської РДА Тимофієв Сергій Петрович на стороні інвалідів. Він повідомив, що  спробує приїхати на їхню сесію, але він не має прямого впливу на самих депутатів.
  І от, у зв'язку з викладеним, колеги просять допомоги від представників ЗМІ.
  Звичайно, на жаль, це все треба було робити раніш, але, разом з тим... Як на мене, то не завадило б декілька телефонних дзвінків до сільського голови з повідомленнями про те, що дана інформація, ці події дуже зацікавили відповідні засоби інформації і тепер журналісти беруться за журналістські розслідування з цього питання. Адже у тій же Смілянщині є свіженький приклад такого:
   Великого розголосу в Україні й за її межами набув факт появи на Смілянщині (с. Пастирське) "сатанинської церкви". Так от,
коли у Пастирському депутати хотіли голосувати за виділення землі під ту "церкву Сатани", після того як голові сільради почали журналісти дзвонити, ті навіть питання у порядок денний не поставили. Тобто, є сподівання, що й на цей раз сила медіа спрацює.
   Тож, зв'язався я з декількома представниками Черкаських ЗМІ, пояснив ситуацію і друзі-журналісти відповіли, що залюбки візьмуться за допомогу смілянським інвалідам.
  І, гадаю, зовсім невдовзі ми переконаємось, що сила медіа насправді має чарівну силу.  


Думали - вбили Бандеру?

Сьогодні минає 55 років від дня, коли у Мюнхені агентом КДБ Сташинським було вбито національного героя України, Провідника Організації Українських Націоналістів Степана Андрійовича Бандеру.
   Могли б, звичайно, доручити цю місію якомусь Іванову чи Петрову. Але спеціально знайшли галичанина. Мовляв, свої ж і вбили... Замовником вбивства був Микита Хрущов. У нього була фобія на Бандеру, він вважав провідника ОУН своїм особистим ворогом...
  Все ж Бандера - справжній герой, адже вороги України й подосі, через півстоліття від смерті його бояться до жаху.
  Вічна пам'ять герою!
  Слава нації! Смерть ворогам!
  Бандера - наш герой!




 Меморіальний комплекс Степана Бандери в Івано-Франківську.








Старий Угринів - батьківщина С.А. Бандери.












Думали – вбили Бандеру?
Так не буває, кати,
Бо незалежності еру
Не закуєш у дроти.
*
Бо не здолати вам духу
Тих, кому воля свята.
Впали – земля для них пухом.
Парость нова пророста.
*
Замість одного – десятки
З боєм – плече до плеча.
Втримають, вірю, нащадки
Твого, Бандеро, меча.
*
Бо незалежності еру
Не закуєш у дроти
Ви помилились. Бандера
Вас розпинає, кати.
*
Думали – вбили Бандеру?
Ви поховали себе.
Ваша закінчилась ера,
Наймані пси кадебе!

вівторок, 14 жовтня 2014 р.

Покрова на Дикому хуторі в Холодному Ярі.

 Покрову нині святкували на Дикому Хуторі у Холодному Яру.
 На початку скажу, що нарешті справедливість торжествує! Президентом видано й підписано Указ про те, що 14 жовтня, свято Покрови Пресвятої Богородиці, віднині буде державним святом - Днем захисника України. Так, НАРЕШТІ! Особисто я вже років 25 як наполягав на тому, що Днем Української зброї, Захисника України, повинен бути саме цей день. Адже Покрова вже багато століть є саме покровительницею українського війська.
   Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.
   Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні вiдзначається ще й як день українського козацтва.
Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.
    Із собою до Холодного Яру я запросив друзів, побратимів та посестру Наталку. Також долучився до нас і гість з Чікаго, пан Василь.
   Заходи відбулися на найкращому рівні. Тут і урочиста служба в Храмі Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Нагадаю: цей храм зведений за ініціативою “Вільного козацтва Холодного Яру”, очолюваного отаманом Олегом Островським.  Храм унікальний не тільки тим, що він – перший в Україні, зведений на честь останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, якого канонізувала Православна Церква. Золоті хрести храма – теж неповторні, бо кожен з них “виростає” з тризуба. А біля храму – майстерно вирізьблена з деревини дуба Свята Покрова, біля підніжжя якої – козак, шабля й тризуб…  Автор - також наш побратим Микола Теліженко.
   Тут і посвята юних козачат, і патріотична козацька програма, і майстер-класи,  і різні козацькі конкурси тощо.Нікого не залишив байдужим виступ Черкаської школи бойового гопака під проводом Олександра Проценка.
    Втім, дивіться:


В'їзд до Чигиринського району.





Село Медведівка. Пам'ятник Максимові Залізняку.


Василь Стойка (Чікаго) веде з'йомку для телеканалу UA9tv та газети "Українське слово", що видається в США.






Пам'ятник Холодноярцям...





Пам'ятник Юрію Горлісу-Горському.



Монастирський став, де гайдамаки святили ножі.





 



Наше авто наближається до хутора Буда.





Вид на Храм Святого Петра Многостраждального.






Пам'ятник Небесній сотні...





Олег Островський з донькою.





Дикий Хутір






Вариться куліш.




Тисячолітній дуб Залізняка.




Вогнедар на своєму коні катає бажаючих.






Початок святої літургії в Храмі.
 


















Мотрин монастир.













    Для українців свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови.
   
Тож, зі святом вас, дорогі братове-сестри!