Це я узяв з сайту "Сноб". Пише Сергій Мурашов.
Розумію, з деякими думками автора читач може не погоджуватися, але ж він - росіянин і має свої думки, які не завжди співпадають з нашими. І все ж, гадаю, автор - людина не зазомбована, дивиться на нашу дійсність широко розкритими очима і надає гідну оцінку подіям. Тим паче, цим дописом Мурашов звертається не до нас, а в першу чергу - до своїх співвітчизників - громадян РФ.
Думаю, не буде помилкою розташування на блозі цього матеріалу.
Вчора я повернувся з України.
У порівнянні з минулими роками, зміна тільки одна: молодих українців призивають до армії, а по телевізору на деяких каналах йдуть новини з фронту.
Все інше - як і раніше, скрізь чути російську мову, ніхто росіян не претісняє, ніякої ненависті, ніякого націоналізму.
Звичайно, я був тільки в українській глибинці, а на Донбасі, напевно, я побачив би набагато більше нового. Але, хочу нагадати вам, нинішня територія боїв в Україні - це невеликий за обсягом нарив:
І живий цей нарив тільки з однієї причини: з Росії його колупають, підгодовуючи зброєю і нашими з вами співвітчизниками, нашими братами, синами, родичами, - для яких в цьому випадку є одне страшне визначення: гарматне м'ясо.
Брат моєї дружини (йому немає тридцяти) пройшов медкомісію і чекає призову. Його товариш, з яким вони проводжали мене вчора до Борисполя, - після повернення отримав повістку, і сьогодні вирушив на призовний пункт.
Це неймовірна маячня, що заради безглуздих амбіцій кількох вижилих з розуму людей росіяни й українці повинні вбивати один одного.
Закінчити це повинні ми: адже почалося і триває це божевілля з Росії.
Чи щось зробив кожен з нас для того, щоб в Україні перестала литися кров?
Розумію, з деякими думками автора читач може не погоджуватися, але ж він - росіянин і має свої думки, які не завжди співпадають з нашими. І все ж, гадаю, автор - людина не зазомбована, дивиться на нашу дійсність широко розкритими очима і надає гідну оцінку подіям. Тим паче, цим дописом Мурашов звертається не до нас, а в першу чергу - до своїх співвітчизників - громадян РФ.
Думаю, не буде помилкою розташування на блозі цього матеріалу.
Вчора я повернувся з України.
У порівнянні з минулими роками, зміна тільки одна: молодих українців призивають до армії, а по телевізору на деяких каналах йдуть новини з фронту.
Все інше - як і раніше, скрізь чути російську мову, ніхто росіян не претісняє, ніякої ненависті, ніякого націоналізму.
Звичайно, я був тільки в українській глибинці, а на Донбасі, напевно, я побачив би набагато більше нового. Але, хочу нагадати вам, нинішня територія боїв в Україні - це невеликий за обсягом нарив:
І живий цей нарив тільки з однієї причини: з Росії його колупають, підгодовуючи зброєю і нашими з вами співвітчизниками, нашими братами, синами, родичами, - для яких в цьому випадку є одне страшне визначення: гарматне м'ясо.
Брат моєї дружини (йому немає тридцяти) пройшов медкомісію і чекає призову. Його товариш, з яким вони проводжали мене вчора до Борисполя, - після повернення отримав повістку, і сьогодні вирушив на призовний пункт.
Це неймовірна маячня, що заради безглуздих амбіцій кількох вижилих з розуму людей росіяни й українці повинні вбивати один одного.
Закінчити це повинні ми: адже почалося і триває це божевілля з Росії.
Чи щось зробив кожен з нас для того, щоб в Україні перестала литися кров?
Немає коментарів:
Дописати коментар