У дискусіях нерідко можна почути думку, мовляв, "УПА засуджена
нюрнберзьким трибуналом", а спроби її героїзації, мовляв, є "спробою
перегляду підсумків Другої Світової". У відповідь можна почути, що "у
рішенні нюрнберзького трибуналу ОУН-УПА не згадується".
Насправді ситуація виглядає дещо інакше.
У матеріалах нюрнберзького процесу згадки про Бандеру є. Зокрема, це документ 014-USSR - секретний циркуляр айнзацгруппе З-5, датований 25 листопада 1941 року. У ньому констатувалося як достовірно встановлений факт, що "рух Бандери" (ОУН(б) готує антинімецьке повстання на окупованих територіях з метою створення незалежної української держави. У зв'язку з цим айнзацгруппе пропонувалося всіх виявлених бандерівців після ретельного допиту розстрілювати, а протоколи допитів негайно відправляти начальству.
Це доказ, представлений трибуналу радянськими прокурорами, свідчить, що бандерівці були жертвами ще одного злочину нацистів: позасудових розправ за ознакою належності до політичної організації.
Листопад 1941 року - найважчий період війни. Після розгрому радянських військ під Вязьмою німці продовжують наступ на Москву, радянський уряд евакуюється в Куйбишев. В цей час бійці батальйонів "Нахтігаль" і "Роланд", які дізналися про арешт Бандери та його соратників, які відмовляються виконувати накази німецького командування, а Головне управління імперської безпеки починає смертельну боротьбу проти бандерівців, які безсумнівно готують антинімецьке повстання.
Ще один документ - звіт СД про події в Україні, датований 23 жовтня 1942 року. Німці стоять на підступах до Сталінграда, нацистські прапори майорять над обома вершинами Ельбрусу, а в Головне управління імперської безпеки надходить секретна доповідь: "Організація Бандери зайняла явно ворожу позицію по відношенню до Німеччини і вживає всіх заходів, аж до збройної боротьби, до відновлення незалежності України".
Таким чином, звинувачення Бандери і бандерівської ОУН у колаборації з нацистами - це сама що ні на є спроба перегляду результатів Нюрнберзького процесу.
Так, безсумнівно, перед війною українські націоналісти мали контакти з Німеччиною, зокрема - з військовою розвідкою (Абвером). Безсумнівно, німці планували використати ОУН в своїх інтересах. Точно також бандерівці збиралися використовувати німців у своїх, кілька інших цілях, і досягли в цьому великих успіхів. Співпраця з німцями припинилося одразу після проголошення Акту відновлення української держави 30 червня 1941 у Львові: вже в липні "агент Сірий" (так значився Бандера у документах Абверу) опинився під домашнім арештом, а потім - у таборі Заксенхаузен. Між Рейхом і відтвореним українською державою фактично почалася війна, про яку й свідчать документи Нюрнберзького процесу.
Не зайве зазначити, що рішенням Нюрнберзького трибуналу Абвер, на відміну від СД, не було визнано злочинною організацією, а Вільгельм Канаріс, який особисто вів переговори з лідерами українських націоналістів, за організацію замаху на Гітлера був повішений 9 квітня 1945 року - за місяць до Дня Перемоги.
В продовження теми: http://alex-glbr.livejournal.com/367878.html
Насправді ситуація виглядає дещо інакше.
У матеріалах нюрнберзького процесу згадки про Бандеру є. Зокрема, це документ 014-USSR - секретний циркуляр айнзацгруппе З-5, датований 25 листопада 1941 року. У ньому констатувалося як достовірно встановлений факт, що "рух Бандери" (ОУН(б) готує антинімецьке повстання на окупованих територіях з метою створення незалежної української держави. У зв'язку з цим айнзацгруппе пропонувалося всіх виявлених бандерівців після ретельного допиту розстрілювати, а протоколи допитів негайно відправляти начальству.
Це доказ, представлений трибуналу радянськими прокурорами, свідчить, що бандерівці були жертвами ще одного злочину нацистів: позасудових розправ за ознакою належності до політичної організації.
Листопад 1941 року - найважчий період війни. Після розгрому радянських військ під Вязьмою німці продовжують наступ на Москву, радянський уряд евакуюється в Куйбишев. В цей час бійці батальйонів "Нахтігаль" і "Роланд", які дізналися про арешт Бандери та його соратників, які відмовляються виконувати накази німецького командування, а Головне управління імперської безпеки починає смертельну боротьбу проти бандерівців, які безсумнівно готують антинімецьке повстання.
Ще один документ - звіт СД про події в Україні, датований 23 жовтня 1942 року. Німці стоять на підступах до Сталінграда, нацистські прапори майорять над обома вершинами Ельбрусу, а в Головне управління імперської безпеки надходить секретна доповідь: "Організація Бандери зайняла явно ворожу позицію по відношенню до Німеччини і вживає всіх заходів, аж до збройної боротьби, до відновлення незалежності України".
Таким чином, звинувачення Бандери і бандерівської ОУН у колаборації з нацистами - це сама що ні на є спроба перегляду результатів Нюрнберзького процесу.
Так, безсумнівно, перед війною українські націоналісти мали контакти з Німеччиною, зокрема - з військовою розвідкою (Абвером). Безсумнівно, німці планували використати ОУН в своїх інтересах. Точно також бандерівці збиралися використовувати німців у своїх, кілька інших цілях, і досягли в цьому великих успіхів. Співпраця з німцями припинилося одразу після проголошення Акту відновлення української держави 30 червня 1941 у Львові: вже в липні "агент Сірий" (так значився Бандера у документах Абверу) опинився під домашнім арештом, а потім - у таборі Заксенхаузен. Між Рейхом і відтвореним українською державою фактично почалася війна, про яку й свідчать документи Нюрнберзького процесу.
Не зайве зазначити, що рішенням Нюрнберзького трибуналу Абвер, на відміну від СД, не було визнано злочинною організацією, а Вільгельм Канаріс, який особисто вів переговори з лідерами українських націоналістів, за організацію замаху на Гітлера був повішений 9 квітня 1945 року - за місяць до Дня Перемоги.
В продовження теми: http://alex-glbr.livejournal.com/367878.html
Немає коментарів:
Дописати коментар