понеділок, 18 травня 2015 р.

Рідні Тодося Осьмачки просять перепоховати його прах на батьківщині

Повідомляє "Прочерк":
Уже втретє (я б так не сказав - тільки при моїй присутності вчетверте, а  при першій моїй присутності  таке зібрання вже було не першим - Н.О.) село Куцівка Смілянського району приймає гостей, які приїжджають на батьківщину відомого письменника, поета Тодося Осьмачки, щоб віддати шану його творчості. Цьогоріч 16 травня виповнилося 120 років від дня його народження.
Численні гості зібралися біля сільського будинку культури, де облаштована меморіальна пам’ятна дошка на честь відомого земляка.
Урочистості відкрив голова обласної організації Національної спілки письменників України Володимир Ткаченко та запросив до вітального слова голову обласної ради Валентину Коваленко.
Характеризуючи творчу спадщину поета, Валентина Михайлівна коротко повідала і про життєвий шлях поета, переслідування і поневіряння на рідній землі, вимушену еміграцію та його бажання повернутися колись на батьківщину, адже і на чужині він жив Україною. Частково таке повернення відбулося: його твори, його праці вже знають і читають земляки, досліджують і вивчають науковці, літературознавці.
Валентина Коваленко – одна із тих, хто вивчав праці поета-земляка і добре знає їх. Тому привезла і презентувала книгу, автором якої є, та процитувала деякі рядки із творів Осьмачки, наглядно продемонструвавши, що вони перегукуються із сьогоденням України, особливо підкресливши, що його слово є потужним, в’язким, вземленим духом у наше українське.
– Тодось Осьмачка залишається дуже актуальним. Зі своїм 120-річчям він абсолютно в наш час не випадковий, а навпаки – він є той, хто нас змушує іще глибинніше зрозуміти, хто ми є, – наголосила Валентина Коваленко.
Певною родзинкою ювілею поета стало те, що цього року в Куцівці зібралися рідні поета, яких доля розкидала по всій Україні. Прямий внук Тодося Степановича – Олександр приїхав із Києва. «До діда» приїхали внуки: Володимир з дружиною, Микола із сином Віталиком, що є вже правнуком, внучки Любов Осьмачко і Валентина Пантєлєєва, племінниця Інна Скорська. Деякі з них цього дня зустрілися вперше і цю хвилюючу мить зафіксували на фото.
Охочі відвідали бібліотеку, де скомпоновано окремий куточок, присвячений Осьмачці, та кімнату-музей, потім завітали на вулицю, що увіковічує ім’я поета.
У сільському храмі Різдва Пресвятої Богородиці місцевий священик провів панахиду за упокій душі Тодося.
Згодом свято перемістилося до пам’ятного знака на місці, де колись стояла хата, в якій народився і виріс майбутній поет.
Тут гостям презентували чимало нових видань, що вийшли друком за період з травня 2014 року по травень нинішнього, виставлено чимало виробів з лози, бісеру, живопису тощо.
Саме тут було оголошено підсумки літературного конкурсу імені Тодося Осьмачки за 2015 рік. Журі конкурсу високо оцінило серед поданих праць роман «Слово і меч». Його автор Василь Горбатюк із Хмельницького і став переможцем та отримав диплом і премію.
Вручаючи нагороду, голова обласної ради зауважила, що цей конкурс, так, як і прагнули його засновники, набув нині статусу всеукраїнського. Вдруге поспіль переможцями стають не черкаські поети чи прозаїки, а майстри пера з інших областей України.
Під час відзначення ювілею сталася ще одна подія. Рідні поета звернулися з листом до голови обласної ради з проханням посприяти поверненню і захороненню праху Тодося Осьмачки на батьківщині, зазначають у відділі інформаційного забезпечення та взаємодії із засобами масової інформації Черкаської облради.
– Ця ідея виношується вже багато років, – зазначила Валентина Коваленко. – Думаю, що нині, коли є звернення рідних, спільними зусиллями буде вирішено цю справу і нарешті наш славний земляк знайде спокій у рідному краї. Його пошанування має стати у нас ще однією духовною вершиною, такою, якими є Канів, Холодний Яр, Чигиринщина тощо.

Немає коментарів:

Дописати коментар