Дмитро Катамай — четар Леґіону УСС, публіцист і редактор. Автор проекту стрілецького головного убору — «мазепинки» або «катамайки».
Народився 28 вересня 1887 року в селі Ямниця, що неподалік Тисмениці на Станіславівщині.
Навчався у Ямницькій народній школі і Станіславівській духовної семінарії, учнем якої на той час був і Дмитро Вітовський – пізніше вірний товариш Катамая. Дізнавшись, що Дмитро Вітовський вступає до Львівського університету, Катамай вирішує теж продовжити навчання у Львові. Аби дістати кошти на навчання, батько Дмитра, Теодор, був змушений продати частину поля.
До війни Дмитро був генеральним писарем Січового союзу, головою Стрілецької секції при Січовому союзі, членом Головної управи Української радикальної партії. У серпні 1914 року як старшина запасу австрійського війська був переведений до Леґіону УСС. В 1911–1914 редактор «Громадського Голосу».
У роки війни — секретар Бойової управи, командир станиці УСС у Відні. В жовтні 1918 року став членом Центрального Військового Комітету, який займався організацією Листопадового повстання.
У 1919 році в ранзі полковника бере участь в організації корпусу жандармерії УНР. Згодом переходить до міністерства пропаґанди, де працює на посаді віце-директора департаменту.
З 1920 року на еміґрації у Відні, працює в українській книгарні, бере участь у громадському житті української громади.
Помер 2 квітня 1935 року. Похований 8 квітня 1935 на Віденському центральному цвинтарі.
Навчався у Ямницькій народній школі і Станіславівській духовної семінарії, учнем якої на той час був і Дмитро Вітовський – пізніше вірний товариш Катамая. Дізнавшись, що Дмитро Вітовський вступає до Львівського університету, Катамай вирішує теж продовжити навчання у Львові. Аби дістати кошти на навчання, батько Дмитра, Теодор, був змушений продати частину поля.
До війни Дмитро був генеральним писарем Січового союзу, головою Стрілецької секції при Січовому союзі, членом Головної управи Української радикальної партії. У серпні 1914 року як старшина запасу австрійського війська був переведений до Леґіону УСС. В 1911–1914 редактор «Громадського Голосу».
У роки війни — секретар Бойової управи, командир станиці УСС у Відні. В жовтні 1918 року став членом Центрального Військового Комітету, який займався організацією Листопадового повстання.
У 1919 році в ранзі полковника бере участь в організації корпусу жандармерії УНР. Згодом переходить до міністерства пропаґанди, де працює на посаді віце-директора департаменту.
З 1920 року на еміґрації у Відні, працює в українській книгарні, бере участь у громадському житті української громади.
Помер 2 квітня 1935 року. Похований 8 квітня 1935 на Віденському центральному цвинтарі.
Більше - тут: ДМИТРО КАТАМАЙ – ЧЛЕН БОЙОВОЇ УПРАВИ
УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВhttp://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_4_2015/11.pdf
УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВhttp://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_4_2015/11.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар