середу, 31 травня 2017 р.

"Згадаємо"

Світлина від Roman  Koval.
ГРИНЕВИЧ Едуард Михайлович (31.05.1985, с. Деревок Любешівського р-ну Волинської обл. – 20.02.2014, Київ).
 Громадсько-політичний діяч, член ВО “Свобода”, учасник “Волинської сотні” Самооборони Майдану. 

Зростав без батька. Звик у житті досягати всього сам, був наполегливий і цілеспрямований. Добрий і тактовний. Захоплювався інформаційними технологіями. Працював в “Укртелекомі” м. Луцька, потім вирішив розпочати власну справу. Працював у м. Любешові. Був на Майдані тричі. Вважав це справою честі й гідності. Востаннє поїхав у Київ 16 лютого. Вже за чотири дні куля снайпера обірвала його життя. Загинув на 8-й барикаді. На Майдані почував себе щасливим. За день до смерті залишив “В контакті” ось такий запис: “Тільки що стало відомо, що пішов із життя мій побратим. Сашко, ти був молодець, коли декілька разів допомагав тримати щитову оборону на передовій лінії, коли йшли від Інститутської, оберігаючи нас. Ти яро вірив, що врятуєш країну. Ми разом рвалися вперед, навіть тоді, коли всі тікали, ми прикривали людей! Шкода лише, що наші люди надто боязкі, неорганізовані, та не думають тактично! В Україні стало на одного козака менше!!! Друже, ми були з одного краю, але малознайомі, але ти мій побратим! Спочивай з покоєм. Країна тебе не забуде! Слава героєві України Сашкові”. 19 лютого написав: “Хлопці, дякую за ніч. Це було неперевершено… З любов’ю, Україна”.
А ось свідчення Катерини Лісунової: “Ми зустрічались із людиною, що лежала (тому, що стояти під обстрілом було неможливо) поруч з Едиком на барикадах, в останні секунди його життя… Куля потрапили йому прямо у скроню… До того Едик бачив, як навколо нього, один за одним падали вбиті… Едик був найдобрішою та наймилішою людиною у світі, про таких дуже часто і дуже легко можуть сказати, і зазвичай кажуть “слабкохарактерні”. Люди через доброту свою, здаються слабкими… Але в момент найбільшої небезпеки він був справжнім героєм і рвався у бій. Це важко уявити, знаючи його миловидність і пригадуючи його інтелігентні окуляри…”
Залишив по собі щоденник.
24 березня 2014 р. Любешівська районна рада присвоїла Едуардові Гриневичу (посмертно) звання “Почесний громадянин Любешівського району”.
Герой України (21.11.2014; посмертно). Нагороджений “За жертовність і любов до України” медаллю УПЦ КП (05.2015; посмертно).

“Незборима нація”, Р.Коваль

Немає коментарів:

Дописати коментар