субота, 15 липня 2017 р.

Чим стало Придністров'я через 25 років після приходу «русского мира»?

Зовсім недавно з'явилася інформація про те, що Придністров'я може стати офіційною частиною Росії. Як зараз живе невизнана республіка?

У Придністров'ї традиційно все закінчилося референдумом і створенням досі невизнаної республіки. Втім, закінчилося чи? Як живеться за російським забором тим, хто колись так прагнув до незалежності?

«Русскій мір» прийшов в Придністров'ї 25 років тому. Прийшов, як приходить всюди - під крики пропаганди з телевізора, зі зброєю в руках і в супроводі російських генералів.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР

З чого починається придністровська батьківщина? А придністровська батьківщина починається з українського села Кучурган. Саме тут розташовується пропускний пункт на кордоні з невизнаною ПМР. На одному березі Кучурганського лиману будиночки Кучурганський, на інший - першотравневі. Власне придністровці і забезпечують умовно безбідне існування тутешніх українців. Кучурган на всі випадки життя - затаритися їжею, одягнути дітей в школу, замовити пам'ятник і ритуальні послуги. Крім того, чимало близьких сусідів навіть працює в довколишніх українських містечках - в ПМР з роботою зовсім туго.

Щоб дістатися від прикордонного Первомайська до столиці невизнаної республіки Тирасполя, потрібно проїхати всього двадцять з копійками кілометрів. Таксист, як і будь-який його київський колега, попадається балакучий і традиційно знає про те, що відбувається в країні краще самих політиків. Причому, не тільки в його країні, але і в Україні.

- Ну що, - довірливо, як есесівець перед допитом із пристрастю, цікавиться таксист, - зовсім погано в Україні стає? Довели людей?

Внутрішній «зрадник» автоматично вимикається і включається «переможнік»:

- Ну чому погано, ось трасу роблять Одеса-Рені, якраз бачили. Ну, газ дорожчає, так, і тарифи.

- До чого ж вони людей довести хочуть? - приходить розуміння, що питання у таксиста досить риторичність. - Зовсім за три роки людям голови задурили. Стріляють ще ...
В цей час за вікнами пасату 89-го року випуску, з продавленими сидіннями і деренчливої коробкою, розгортаються степові придністровські пейзажі. Від України відрізняється мало, якби не одне але - виглядає все досить занедбаним і забутим. Якщо включити фантазію, то можна уявити, що трактори весело борознили ці простори пару десятків років назад, але при вимкненому фантазії - видовище злегка постапокаліптічное.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР
Водія, однак, видовище особливо не бентежить, і він продовжує в тому ж довірчому тоні:
- Відпустили б ви ту Новоросію, дали б людям свободу! Хочуть бути незалежними - нехай будуть незалежними, - вмовляв чоловік. - Ось у нас в цьому році вже цілих 26 років незалежності!
- Так? І як?
- І добре! А у нас теж війна була. Вісімсот осіб загинуло! Але спасибі Росії - Росія прийшла, допомогла.
На підтвердження слів таксиста Тирасполь зустрічає нас ще однією подякою Росії - бордом з придністровсько-російським прапором і життєрадісним твердженням «В єдності з Росією!». Далі то тут, то там - через побиту часом тонування авто - видніється «допомогу Росії». Якщо допомогою можна вважати консервацію столиці так званої ПМР.
- Це, - вказує таксист за вікно, - у нас готель. «Корона». Кажуть, хороша. А це - «Шериф», заправка, сучасна, гарна. І «Шериф», супермаркет. Їх у нас цілих вісім.
- У Придністров'ї?
- Та що ви, в Тирасполі.
З «Шерифом» взагалі цікава справа. По суті, весь холдинг щороку приносить до бюджету вигаданої країни ... 50% коштів! У його володіння входять більше десятка компаній - від відомого коньячного заводу «Квінт» до видавничого дому. Чи не чверть робочих місць в Придністров'ї забезпечує саме цей холдинг. Так що перейменування ПМР в шерифське Республіку не було б вже вкрай дивним.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР
Назву свою «Шериф» теж отримав невипадково. Адже фактично отримав свою назву на честь батьків - Віктора Гуршана і Ілля Казмали, які до війни в Придністров'ї працювали міліціонерами. Після війни вони і почали будувати свою імперію, поступово скуповуючи підприємства. Забавно, що навіть у бізнесменів такого задзеркалля, як Придністров'я є власні офшори - російським банкам, чинним на території батьківщини, «шерифи» не надто довіряють.
До речі, саме Гуршана називають головним кандидатом на посаду наступного президента ПМР. Вибори тут мають відбутися вже в грудні нинішнього року.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР
Ну а поки - ми продовжуємо спостерігати за Тирасполем через вікно старенького пасату. Там, поруч же з черговим «Шерифом», підприємство, якому не пощастило стати частиною холдингу.
- А це у нас був «Завод Першого Травня», - продовжує екскурсію таксист. - Правда, він вже з дев'яностих років не працює.
Взагалі багато підприємств закрилося. А ті, які працюють, працюють упівсили. Не по три зміни, як колись.
- Це ж купа робочих місць пропала?
- Ну так. З роботою зараз взагалі туго, - кисне чоловік.
- Тобто, виходить, з Молдовою було погано, а потім стало добре, але робота зникла?
Таксист мовчить - то чи не чує, то чи не хоче чути просте питання. Доводиться повторити, після чого він нарешті-то видає:
- Краще було при Радянському Союзі. Все єдине було, все було для всіх. Так що приватне моя думка - треба повернути Радянський Союз.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР
Нудьгувати про Радянський Союз в Тирасполі - навіть трохи дивно. Адже різниці між совком і не-совком тут практично немає. Комуністична зірка все ще майорить в центрі міста. На постаменті під місцевим Верховною Радою - все той же Ленін. Ще неподалік на інший постамент виліз Суворов. Є навіть кілька закладів і магазинчиків, але глобального руху в місті немає. Все чисто, доглянуто. Але навіть у цій чистоти присмак законсервованості.

Нові висотки, торгові центри, симпатичні кафешки, в загальному, все блага загниваючого капіталізму Тирасполя не торкнулися. Те, що є, виглядає скоріше як пародія на столицю, ніж реальна столиця.

Банкомати в Придністров'ї як такі не працюють - в міжнародному праві ПМР все ще є територією замороженого конфлікту. Так що цивілізація у вигляді тієї ж платіжної системи SWIFT сюди банально не дійшла. Зірка місцевої валюти, придністровського рубля - український Тарас Григорович Шевченко. Данина кобзаря можна зустріти і банально на одній з центральних вулиць Тирасполя, названої на честь Шевченка. Сусідство все ж позначається і зв'язку у Придністров'я з Україною залишаються щільними, по крайней мере, уздовж кордону.

Саме сусідство і грає головну роль у випадку з ПМР. Основна різниця між Придністровської вигаданої республікою з іншими самопроголошеними - це кордону. І Абхазія, і Осетія, і Донецька область, і Луганська - все межують з Росією. Якби РФ отримала той сухопутний коридор до Криму, про який мріяла спочатку, то далі, через Миколаївську і Одеську область змогла б поставити прапори «Новоросії» і на флагштоки Придністров'я.
Поки ж на флагштоках Придністров'я - червоно-зелено-червоні прапори ПМР і ... російські триколори. Нав'язливе кількість російських прапорів викликає лише одне питання - а в чому взагалі полягає незалежність Придністров'я? «В єдності з Росією», - знову відповідають нам - на цей раз з екстер'єру єдиного в Тирасполі кінотеатру. «Разом з Росією в майбутнє», - єхидно посміхаються пенсіонери з реклами на тролейбусах. Забавно, що всі нові тролейбуси брендовані ось цим «Разом з Росією». На старих «рогатих» (яких в місті 90%) - прапори ПМР.
бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Приднестровье, 25 лет, русский мир, Молдова, Россия, СССР
На соседней улице на бордах говорят то об обнищании народа, то продолжают праздновать десятилетие референдума в ПМР, который в 2006 году постановил, что 97,1% приднестровцев – за возможное вхождение в состав РФ. Даже больше 95,6% отданных за «воссоединение Крыма с Россией» на аннексированном полуострове в 2014 году. Однако официально Россия так и не взяла Приднестровье под свое крыло – слишком уже далекий «департамент», наверное. Неудобный.
Так что сейчас ПМР остается всего лишь военной базой для 14 части армии РФ. Численность русских кадровых офицеров, остающихся на данных территориях, не превышает пяти тысяч. Впрочем, еще около сорока тысяч – армейский резерв самого Приднестровья. Военные сборы здесь происходят каждый год (а для некоторых подразделений – и дважды в год), их пропуск карается не административной, а криминальной ответственностью. В самом Тирасполе тоже чувствуется военизированность республики уже хотя бы по количеству людей в форме на улицах города (которые встречаются даже чаще, чем в Киеве, столице страны, в которой по сей день идет война).
По сути, сегодня от полного голодания и обнищания Приднестровье спасает только соседство с Молдовой и Украиной. Ведь сама по себе ПМР ничего не изготавливает. Соответственно пиво-воды-соки, да и крупы-бакалея-мясо завозится от ближайших соседей. Да и для выезда в ту же Украину приднестровцам приходится получать молдавские заграничные паспорта. Некоторые желающие получают и документы гражданина РФ, однако с такими бумагами всё реже и реже пропускают через границы.
Незалежність, намальована пальцем - ідейно ПМР продовжує жити в совку, ну, фактично в правонаступниці совка, Росії. А матеріально повністю залежить від ненависної Молдови і фашистської України. Не виключено, що це саме та модель розвитку, яку передбачають для Донецька і / або Луганська. Однак там війна гуде настільки довго і призводить до смерті так багатьох українців, що навряд чи суспільство зуміє прийняти вчорашніх бойовиків навіть на відстані витягнутої руки.

У підсумку, «уроки російської» виявилися жорстокими, але щодо щадними. Якщо можна назвати життя в злиднях, в двадцятирічному відриві від цивілізації, в раболіпство перед іншою країною незалежністю, то Придністров'я з лишком отримало то, за що йому допомагали боротися російські танки.

Катерина Зінов'єва

Немає коментарів:

Дописати коментар