Підтримка України - не тільки в наших, але перш за все в польських інтересах. А відмова від підтримки - це не зрада України, це зрада Польщі
Одним необережним інтерв'ю глава польського зовнішньополітичного відомства Вітольд Ващиковський поставив під сумнів головний капітал польсько-українських відносин останніх 25 років. І цей головний капітал полягає навіть не в довірі та взаєморозумінні. Він полягає у відчутті реальності.
Міністр закордонних справ через польське видання передає українцям послання нинішнього польського керівництва - «з Бандерою в Європу не ввійдете». Гучне, красиве і безглузде гасло.
Я не буду полемізувати з високопоставленим дипломатом щодо оцінки історичної ролі Степана Бандери - це завдання насамперед істориків, а не політиків і публіцистів. Мене в куди більшій мірі цікавить український похід в Європу.
Угода про асоціацію з Європейським Союзом, яка була підписана три роки тому, почне діяти в повному обсязі тільки восени поточного року. Попереду у нашої країни - роки його виконання. Необхідно провести цілий ряд важливих реформ, домогтися відновлення територіальної цілісності країни, виконати копенгагенські критерії, отримати перспективу членства. Для всього цього потрібен не рік, не два і не десять.
Ніхто не знає, яким буде в цей час Європейський Союз. Ніхто не знає, чи буде Польща членом цього об'єднання. Ніхто не знає, чи захоче подавати тоді заявку до Європейського Союзу Україна. Все це - питання віддаленого майбутнього.
Тому ясно, що ультиматум, який стосується цього віддаленого майбутнього - цілковита нісенітниця.
Одне я можу гарантувати Вітольду Ващиковському з усією ясністю: в момент, коли Україна постукає в двері Європейського Союзу, він вже не буде міністром закордонних справ Польщі.
Майбутнє польсько-українських відносин стануть тоді визначати люди, які зараз можуть ще знаходитися на студентських і шкільних лавах.
Ще більш вражаючим є приклад, який міністр закордонних справ Польщі наводить як позитивний приклад тиску на суверенну державу - поведінку Греції по відношенню до Республіки Македонія. Небажання Греції визнавати назву сусідньої країни і блокування вступу Македонії в НАТО призвели до негативних наслідків для самого альянсу через зростаючий вплив Росії в регіоні і дестабілізацію ситуації в Македонії.
Але ставлення Греції до Македонії призвело до негативних наслідків і для самих Афін. Греція втратила шанс стати регіональним лідером. У Скоп'є ніколи не сподівалися на підтримку сусідньої країни і тому постійно зверталися до інших гравців. Раніше - до головного конкурента Греції в регіоні, Туреччини.
Потім - до Росії. І врешті-решт вже сама Греція почала грати за російськими правилами у визначенні перспектив своєї енергетичної політики. Чи це не яскравий приклад перетворення з суб'єкта на об'єкт?
Ми в Україні - на відміну від македонців, які не довіряли грекам - з першого дня проголошення незалежності країни - довіряли полякам і мали для цього всі підстави. Але те, що ми спостерігаємо зараз - це справжнісіньке самогубство «адвоката» України.
Тому що Україна зацікавлена в підтримці Польщі не менше, ніж сама Польща зацікавлена підтримувати Україну. Наша країна - це саме та держава, яка відокремлює - і захищає - Польщу від Росії. Наша країна - це саме та держава, співпраця з якою дозволяє Польщі хоча б теоретично претендувати на роль регіонального лідера в умовах, коли велика частина її сусідів схиляється до особливих відносин з Кремлем. Не буде Польща підтримуватиме Україну - і вона, подібно до Греції, перетвориться із суб'єкта в об'єкт. А Україна змушена буде шукати собі інших «адвокатів» - і, не сумніваюся, знайде їх.
Я завжди вважав, що нас і поляків об'єднують спільні цінності. Загальне розуміння демократії, свободи слова, прав людини, Європи. Що українці можуть вчитися свободі на прикладі «Солідарності» точно так, як поляки - на прикладі українських Майданів.
Але з інтерв'ю глави польського зовнішньополітичного відомства я дізнався, що нас і поляків поділяють питання історичної пам'яті, а ось між Польщею та Білоруссю «немає ідеологічної війни». Я не дочув? У Польщі немає жодних ідеологічних проблем з країною, в якій панує авторитарний режим, в якій немає чесних виборів, вільної преси, вільного ринку? З країною, яка розгромила незалежні організації білоруських поляків? З країною, яка допустила на свої кордони з Польщею російські війська?
У Польщі проблеми з Україною - країною, громадяни якої заплатили кров'ю за всі ці цінності? І які своєю відвагою не допустили на українські кордони з Польщею російські війська. Може, я чогось не розумію? Може, я наївний - саме так, з панською недбалістю характеризує польський міністр українців в своєму інтерв'ю.
Ні, пане міністре. Ми не наївні. Ми точно знаємо, що Європа не виграє конфлікт з Росією за нас - просто тому, що європейці не хочуть воювати і гинути поруч з нами. І поляки теж не хочуть.
Я не збираюся їх за це звинувачувати. я просто хочу нагадати вам, що поки ви і ваші співрозмовники спілкувалися в затишному кабінеті, ще кілька моїх наївних співвітчизників могло загинути на лінії розмежування. За Україну. За нашу і вашу свободу. За безпеку і майбутнє Польщі. Саме тому підтримка нашої країни - не тільки в наших, але перш за все в ваших інтересах. А відмова від такої підтримки - це не зрада України.
Це зрада Польщі.
Немає коментарів:
Дописати коментар